УЧНІ ЧАРІВНИКА
Дія І.
Грає музика на лісову
галявину виходить лисичка у руках у неї великий букет лісових квітів.
Вона танцює з букетом
під музику. Кружляє дивлячись на свій красивий букет.
1. Лисичка. Які чудові
квіти у нашому лісі. Яка травичка зелена і сонечко посміхається. Такий чудовий
день.
Обережно озираючись на
всі боки виходить Білочка.
2. Білка. Ледве втекла... Ой!...
А якщо вона наздожене мене?... Ой!... У неї такі гострі зуби...
Такі страшні пазурі...
Лисичка бере білочку за
плече, а та злякано здригається скрикнувши.
3. Білка. Ой!... Ой!... Хто це тут у мене за спиною.
4. Лисичка. Не лякайся
білочко. Це я. Лисичка.
5. Білочка. Ой Лисичко, а я
тебе не бачила, як ти мене Лисичко налякала.
6. Лисичка. Що трапилось з
тобою Білочко? Чому ти так тремтиш?
7. Білочка. Я два дні сюди
бігла. Життя від них не стало. Поламали дерева, столочили траву. Звірят
розігнали, птахів перелякали ... Спустошили
вони мій рідний ліс. Починає плакати.
8. Лисичка. Перестань
Білочко не плач! Не плач! Краще скажи хто вони такі.
9. Білочка. Це Соловей-Розбійник і Баба-Яга. Вони
знищують мій ліс!
11. Білочка. Ой Лисичко вони прийдуть до вашого лісу. Рятуйтесь. Ховайтесь від них.
12. Лисичка. Нам не потрібно боятись їх, у нашому лісі живе Лісовик-Чарівник. Він не
дозволить їм зруйнувати ліс. Він захистить нас від цих розбишак.
13. Білочка. Лисичко, а він зможе врятувати мій рідний ліс?
14. Лисичка. Звичайно врятує! Не хвилюйся!
15. Білочка. Як чудово! Ходімо скоріше до нього! Ходімо!
На галявину злітає Ворона. Вона літає по галявині і
голосно каркає. Лисичка і Білочка звертають на неї увагу.
16. Ворона. Кар! Кар! Кар! Новина! Новина! У
лісі новина! Лісовик-Чарівник помирає! Лісовик-Чарівник помирає! Нарешті
дочекалися! Нарешті помирає! От Баба-Яга і Соловей-Розбійник зрадіють. Лісовик-чарівник
помирає. Нарешті дочекалися.
17. Білочка. Помирає! Помирає! Ой!... Що тепер буде! Загине мій рідний ліс!
18. Лисичка. Що ти говориш. Що ти каркаєш Вороно.
19. Ворона. Точнісіньку правду каркаю.
20.Лисиця. Не можу повірити. Ти жартуєш Вороно!
21. Ворона. Я, жартую?! Чого б це мені з тобою
жартувати. Це останні лісові новини.
Дуже хороші новини... А ти коли не віриш, то сходи до Лісовика-Чарівника. Ой!
Ніколи мені тут з вами теревеняти. Потрібно весь ліс облетіти, усім новину
хорошу розповісти. Прощавайте! Кар! Кар! Кар! Кар!.
Ворона політала
трішки на галявині і полетіла в гущавину лісу. Білочка і Лисичка залишились
одні. Вони були розгублені і здивовані.
22. Лисичка. Якщо, це дійсно правда наш ліс у небезпеці.
23. Білочка. Загине ліс. Потрібно рятувати ліс. Що ми будемо робити?
У лісі чути голоси. Білочка і Лисичка насторожено
вслухаються.
24. Білочка. Це вони Лисичко! Це вони! Потрібно заховатись!
25. Лисичка. Давай заховаємось он за тими кущиками.
Лисичка і Білочка ховаються за кущиками. На галявині з ' являються
Баба-Яга і Соловей-Розбійник. Вони веселі ідуть і співають пісню. У руках
Соловея-Розбійника гітара, а через плече сумка. У сумці лежить великий
мобільний телефон, якого він знайшов у лісі.
26. Соловій-Розбійник і Баба-Яга (співають пісню):
Нам говорять, що ми б'яки Як виносить нас
Земля.
Ой ля-ля. Ой ля-ля. Як
виносить нас Земля. / 2 р.
Ми великі розбишаки , Ми руйнуєм все підряд.
Ой ля-ля. Ой ля-ля. Ми
руйнуєм все підряд. / 2р
Ой ля-ля. Ой ля-ля. Як
виносить нас Земля. / 2р.
27. Соловей. Який лісок чудовий. Кругом чистенько, прибрано. Трава не
зім'ята, квіточки цвітуть.
28. Баба-Яга. Пташки щебечуть. Так-так,
не порядочок. Мені це не подобається.
29. Соловей. Так Бабусю-Ягусю непорядок, непорядок. Потрібно з усим цим щось робити. Потрібно
навести порядок. Зробити так, як у нашому лісі.
30. Баба-Яга. Так-так, гарненький порядок зробити: дерева поламати, травичку витоптати, пташок
половити і поїсти, квіточки повиривати. От порядочок буде на славу.
31. Соловей. Ось тільки трішки відпочинемо. Бабо, а тоді начнемо порядочок робити.
32. Баба-Яга. Ага відпочинемо, мрійник великий. Поки ти тут будеш відпочивати, а
Лісовик-Чарівник тут, як тут з'явиться і перешкодить всім нашим задумам
здійснитися. Жодної мрії не здійсниться. А я ж така мрійниця. Все пропаде поки
будемо відпочивати. З'явиться Лісовик-Чарівник і не дозволить порядочок
зробити.
33. Соловей. Заспокойся Бабо. Він же не знає, що ми тут.
34. Баба-Яга. Твоя правда Соловейчику, але він Чарівник і як захоче то все буде знати.
35. Соловей. Не хвилюйся Бабо, казали, що він уже дуже старий і ледве ходить по лісу. Не
хвилюйся Бабо. Краще поглянь на костюмчик мій.
36. Баба-Яга. Так-так, бачу причепурився ти гарненько. А що це в тебе там за спиною.
37. Соловей. Це у мене Бабо останній пік цивілізації - телефончик.
38. Баба-Яга. Телефончик? Цікаво! Цікаво! Дай поглянути що це за штукенція.
39. Соловей. Бери Бабо мені не жалко.
40. Баб-Яга. Ніколи такого не бачила (починає натискати кнопки на телефоні).
41. Голос із телефону. Ви неправильно набрали номер. Ви неправильно набрали
номер.
42. Баба-Яга. Ой! Який ще номер! (кидає телефон).
43. Соловей. Обережно! Обережно! Це цінна річ. З ним так не можна поводитись (пригортає
до себе телефон, гладить його).
44. Баба-Яга. Він що розмовляє.
45. Соловей. Так Ягусю.
46. Баба-Яга. Круто! То ти крутий розбишака Соловейчику!
47. Соловей, (гордовито говорить). Так Ягусю, я тепер самий крутіший у всьому лісі.
48. Баба-Яга. Бач який гордий. Знайшов собі якусь цяцьку і вже вихваляється. А ти забув,
що нам ліс потрібно нищити.
49. Соловей. Ні не забув.
50. Баба-Яга. Соловейчику ти чув, ти чув Соловейчику (прислухається).
51. Соловей. Що Бабо. Я трішки глухий.
52. Баба-Яга. Навушники одінь почуєш.
53. Соловей, (одягає навушники). Що там таке. Що? Що? Бабо? Що таке Ягусю?
54. Баба-Яга. Ну зовсім з глузду з'їхав. Ну і Соловейчик зовсім жартів не розуміє. Та
знімай скоріше ті навушники, пень глухий. (знімає
з нього навушники)
55. Соловей. Що ти Ягусю говориш? Зовсім не чую? Я трішки глухенький.
56. Баба-Яга. Що? Що? Листячко зашелестіло.
57. Соловей. Листячко зашелестіло... Ну в тебе і слух Бабо.
58. Баба-Яга. Десь тут чула зашелестіло (бігає по
галявині, поглянула на кущ). Ось де зашелестіло (підбігає
до кущика). А хто це тут заховався. (білочка і
Лисичка вибігають).
59. Соловей. То це ж Білочка і Лисичка.
60. Баба-Яга: Білочка і Лисичка.
61. Соловей. Які апетитні.
62. Баба-Яга. Ви як тут з'явилися.
63. Лисичка. Ми живемо тут. Ми живемо у цьому лісі.
64. Баба-Яга. Ні! Ні! Білочка не з цього лісу.
65. Соловей. Бабо давайте їх з'їмо. Так хочеться обідати.
66. Баба-Яга. Так доведеться з'їсти (підкрадається до Лисички і Білочки).
67. Лисичка. Ой Білочко. Тікаємо скоріше.
(Лисичка і Білочка
тікають. Баба-Яга хоче їх піймати вони зникають
за сценою. Лисичка і
Білочка зникають у гущавині лісу, а Баба-Яга
хоче їх наздогнати.)
68. Соловей, (стоїть на місці і
кричить). Бабо лови їх. От горе обід тікає. От горе. Лови їх Бабусю, лови. От горе обід утікає.
Баба-Яга з ' являється із-за сцени. Дуже сердита прямує до
Соловея-Розбійника.
69. Баба-Яга, (сердито говорить).
Втекли. Що ми тепер обідати будемо.
70. Соловей. Ой яке горе обід утік.
71. Баба-Яга, (сердито говорить). А ти чого стояв на
одному місці і не допомагав їх спіймати.
72. Соловей. Я думав, що в тебе це краще
вийде.
73. Баба-Яга, (сердито). Він думав... Він собі думав, а тепер
голодний будеш ходити.
74. Соловей. Я пташок собі наловлю. Ой, дивись одна вже летить до нас.
На галявину вилітає ворона.
75. Ворона. Кар! Кар! Кар! Кар!
76. Соловей. Ой, яка пташечка, давай
зловимо її на обід.
(починає доганяти Ворону, вона намагається втекти).
77. Ворона. Кар! Кар! Рятуйте! Рятуйте! Мене
хочуть з'їсти на обід! Який жах! Який жах! Рятуйте!
Баба тримає за руку Соловея-Розбійника. Ворона тікає від
нього. Але Соловей Розбійник виривається від рук Баби-Яги і знову починає
доганяти Ворону.
78. Баба-Яга. Зачекай! Зачекай Соловейчику. Її не можна їсти.
79. Соловей. Це чому! (знову починає її доганяти).
80. Ворона. Рятуйте! Кар! Кар!
Баба-Яга знову тримає Соловейчика заруку. Він намагається
вирватись.
81. Баба-Яга. Ти що Соловейчику зовсім з глузду з'їхав через гололод.
82. Соловей. Що я такого зробив?
83. Баба-Яга. Це ж моя Ворона! Вона живе з нами!
84. Соловей. Дійсно твоя Ворона, а я трішки помилився.
85. Ворона. Нічого собі помилився. У мене з переляку чуть розрив серця не стався.
86. Баба-Яга. Ти де Ворононько літала, що бачила, які новини розкажеш.
87. Ворона. Лісовик-Чарівник помирає шукає
собі заміну. Дуже хоче знайти учнів, щоб навчити своїм чарівним справам.
88. Баба-Яга. От так новина. Ой як чудово!
89. Соловей. Дійсно чудова новина Ягу сю! Тепер нам ніхто не буде заважати! Ото
поруйнуємо ліс! (починає танцювати).
90. Баба-Яга. Так Соловейчику поруйнуємо ліс. Але спочатку потрібно забрати у
Лісовика-Чарівника чарівну силу. Ми Соловейчику повинні стати його учнями, щоб
він свою силу чарівну нам віддав.
91. Соловей. Так Бабусю Ягусю хороша ідея.
92. Баба-Яга. Потрібно скоріше поспішати до Лісовика, поки він ще живий. Нам потрібно до
нього першими прийти, щоб він нас обрав своїми учнями.
93. Ворона. Бабусю, а мені можна Вам допомогти.
Я так хочу, щоб ти спекла моїх улюблених пиріжечків.
94. Баба-Яга. Що ти можеш допомогти... Ти ж пташечка, а що пташки уміють... Новини
розповідати і все... Гаразд пташечко, вигадаємо і для тебе якусь роботу. Ходімо
Соловейчику потрібно поспішати. Ходімо Ворононько.
Всі ідуть із сцени. Зникають у гущавині лісу.
Дія II.
На галявині з 'являється Білочка і Лисичка. Вони
схвильовані і ледве дихають від того, що швидко бігли, тікаючи від Баби-Яги і
Соловея-Розбійника.
95. Білочка. Ледве втекли.
96. Лисичка. Я гадала, що вони спіймають нас, але дуже добре що вони не такі спритні
як ми.
97. Білочка. Так це дуже добре Лисичко, ми з тобою гарно вміємо бігати. А куди це ми з
тобою потрапили (оглядає галявину).
98. Лисичка. Ми з тобою прибігли на галявину де живе Лісовик-Чарівник. Ось його
будиночок.
99. Білочка. Ой, як чудово! Тепер ми зможемо йому допомогти.
Білочка підбігає до будиночка Лісовика і починає
заглядати у віконечко. Лисичка теж підходить до будиночка. Білочка дивиться на
Лисичку і розгублено, і сумно починає говорити.
100. Білочка. Лисичко, невже Лісовик-Чарівник помре... Як ми будемо жити...
101. Лисичка. Ми повинні йому допомогти, але ми не знаємо, як лікувати Чарівників.
102. Лисичка. Що ж нам робити Білочко?
Із лісу виходить Лісовик. В одній руці у нього букетик
лісових квітів, а в іншій руці палиця. Він іде повільно, ледь ступаючи і
опирається на палицю. Почувши розмову Лисички і Білочки задоволена посміхається.
103. Лісовик. Я знаю! Я знаю, як
лікувати Чарівників.
104. Лисичка. Лісовик-Чарівник!!! Лісовичок наш любий!!! А ми вже думали, що ти помер. Як
добре Лісовичку, що ти живий.
105. Білочка. Ми так хвилювалися.
106. Лісовик, (до Білочки) А ти хто така? Я тебе
не знаю.
107. Лисичка. Вона з сусіднього лісу прибігла до тебе Лісовичку, вона хоче, щоб ти допоміг
врятувати її ліс.
108. Лісовик. Я радий допомогти тобі, але старенький вже. Якби мені знайти учнів, то
вони б допомогли тобі. А я вже дуже старий, (сідає
на пеньок). Ось зварю собі чаю із
лісових квітів і буду чекати учнів своїх.
109. Лисичка. Лісовичку по всьому лісу пройшла чутка, що ти помираєш.
110. Лісовик. Я можу померти бо вже дуже старий. Але не помру, коли зможу когось навчити
чарам лісовим, передам силу чарівну. Не помру, коли знайду учнів хороших.
111. Лисичка. А ми з Білочкою зможемо бути твоїми учнями.
112. Лісовик. Якщо ви розумні, добрі, сміливі, трудолюбиві, чемні, виховані, любите ліс,
то напевно зможете бути моїми учнями.
113. Лисичка. Ми звичайно дуже любимо ліс, але не зовсім сміливі. Дуже боїмося Бабу-Ягу
і Соловея-Розбійника.
114. Білочка. Мало книг читаємо. Лісові науки погано знаємо. Рідну матусю не завжди
слухаємо.
115. Лісовик. Так-так... Ви ще не можете бути учнями чародія. Мені потрібні такі учні,
щоб були розумні, сміливі, щоб любили усіх, бажали усім добра, любили і
оберігали ліс. Лисичко! Білочко! Я хочу, щоб ви допомогли мені.
116. Білочка. Що тобі допомогти Лісовичку?
117. Лісовик. Допоможіть мені знайти учнів серед людей. Я знаю, що серед людей є
справжні учні чародія.
118. Білочка. Лісовичку, а людям можна
вірити. Вони не заподіять нам якоїсь біди.
119. Лісовик. Не хвилюйся Білочко. Все
буде добре.
120. Лисичка. Лісовичку, а як ми зможемо говорити до людей... Люди мову звірів не
розуміють.
121. Лісовик. Вірно, люди не розуміють мову звірів. Я зроблю так, що ваш голос зможуть
чути лише хороші і добрі люди. І ті хто, не зможуть зрозуміти і почути мову
тварин і не зможуть стати учнями моїми. Тільки тих, які розумітимуть вашу мову
і зможуть говорити з вами і потрібно до мене привести.
122. Лисичка. Це дуже цікаво.
123. Білочка. Ми тобі допоможемо Лісовичку!
124. Лисичка. Ходімо Білочко скоріше шукати Чарівників.
Лисичка і Білочка ідуть із сцени, зникають у гущавині
лісу, у протилежний, від хатинки, бік сцени. Лісовичок залишається один.
125. Лісовик. Піду ще назбираю лісових квітів для мого улюбленого чаю.
Лісовик-Чарівник прямує в той кінець сцени де знаходиться
його будиночок і зникає у лісових хащах.
Дія III.
Білочка і Лисичка у парку одного великого міста неподалік
біля школи.
126. Лисичка. Білочко куди це ти мене привела.
127. Білочка. Це парк одного великого міста. Тут я бачила дуже багато людей.
128. Лисичка. Ми зможемо тут зустріти учнів Лісовичка-Чарівника. Люди такі сміливі,
розумні. Навчаються в школах, багато книг читають. Серед людей є добрі, хороші,
які бережуть і люблять природу. Справжні чарівники.
129.Білочка. Складне завдання дав
Лісовичок. Знайти учнів не легка справа.
130.Лисичка. Так не легка, але нам
відомі всі ознаки справжніх учнів Чарівника.
131. Білочка. Справжній учень Чарівника повинен бути б
добрий, сміливий, розумний.
132. Лисичка. Так, вірно, але найголовніше справжні
учні Чарівника зможуть почути і зрозуміти нашу мову.
133. Білочка. Це так цікаво!... Ми часто з сестричкою
прибігали у цей парк назбирати смачних горішків, але ніколи не помічали, щоб
хтось із людей розумів нашу мову. Ми часто намагалися з людьми заговорити, але
вони не чули нашої мови. А нам так хотілось їм подякувати за гостинці. Вони часто
нас пригощали яблуками, печивом, цукерками.
134. Лисичка. І що це за їжа: печиво, цукерки. Зовсім
не для звірів.
135. Білочка. А нам із сестричкою така їжа була дуже
смачною. У лісі такої не знайдеш.
136. Лисичка. Білочко здається хтось до нас наближається.
137. Білочка. Це якісь хлопчиська. Ой Лисичко, можливо
це розбишаки якісь... Я не хотіла б з такими зустрітися.
138. Лисичка. Давай сховаємось за кущик.
Лисичка і Білочка
ховаються за кущик. На сцену виходять три хлопчики.
139. Івасик Колесник. Івасику ти не уявляєш, як класно
хлопці у нашій групі уже танцюють. За той час поки ти був у санаторію ми
скільки нових рухів навчились виконувати. Всі вже так гарно танцюють.
140. Івасик Петренко. Навіть «робота» можуть показати.
141. Івасик Хоменко. А ви самі, що вже вмієте.
142. Івасик Петренко. Я все можу станцювати, але
розім'ятись трішки треба.
143. Івасик Хоменко. А що без розминки не покажете.
144. Івасик Колесник. Звичайно можемо показати.
Івасик Колесник
підходить до Івасика Петренка обіймає його за плечі і промовляє.
145. Івасик Колесник. Давай Івасику покажемо клас.
146. Івасик Хоменко. Покажіть чого навчилися. І «робота» покажіть. Ви обов'язково усе мені
покажіть... А музика яка?
147. Івасик Колесник. Класна музика.
148. Івасик Хоменко. Класна говориш. Добре, скоріше показуйте. У мене вже
терпець уривається.
149. Івасик Петренко. Не спіши! Не спіши! Встигнеш все побачити і почути. Май
терпіння.
Івасик Колесник і Івасик Петренко стають поряд і
починають танцювати, а Івасик Хоменко уважно дивиться на друзів, намагається
запам 'ятати кожен їх рух.
150. Івасик Колесник. Починаю я ось так.
151. Івасик Петренко. Ось так.
152. Івасик Колесник. Не спіши! Не спіши!
153. Івасик Петренко. Цей танець вивчиш ти!
154. Івасик Хоменко. А тепер давайте спробую
я цей танець станцювати.
Хлопчики зупиняються, а Івасик Хоменко починає
повторювати рухи танцю, які запам 'ятав.
155. Івасик Колесник. Так добре, дуже добре. Потім рухаєшся ось так. 156.
Івасик Хоменко. А тепер давай я спробую, повторити в такт. 157.Івасик
Колесник. Потім робиш ось так.
Івасик Хоменко починає повторювати за друзями. 158. Івасик Петренко. Потім робиш ось так.
Танцюєш танець клас.
Івасик Хоменко уважно спостерігає за хлопчиками і
намагається правильно повторювати кожен їх рух, а друзі перевіряють його, як
він запам 'ятав танець. Коли Івасик Хоменко закінчив танцювати Івасик Колесник,
усміхаючись, підбадьорив його.
159. Івасик Колесник. Ну що, Івасику, утямив,
як потрібно Брейк танцювати.
160. Івасик Хоменко. Утямив! Утямив! Брейк
чудовий танець! Тепер нам потрібно станцювати під музику і разом.
161. Івасик Петренко. Згода включай музику.
Починають разом
танцювати.
162. Івасик Петренко. Так у нас добре виходить.
163. Івасик Колесник. Ще трішки потренуємось і
перемога на конкурсі гарантована.
164. Івасик Хоменко. А я вам хлопці приніс показати
багато своїх фотографій, як у санаторію відпочивав.
165. Івасик Колесник. Ану показуй де це ти, без нас, цілий місяць пропадав.
166. Івасик Петренко. Показуй, що ти там робив.
Хлопчики сідають на лавку, яка знаходиться неподалік від
них. Вони починають розглядати фотогра-фії. Білочка і Лисичка, які сховались за
кущиком починають розмовляти, вставши не повен зріст. Вони на мить забули, що
їх можуть почути і побачити. Але захопившись розмовою вони не відчувають небезпеки.
167. Білочка. Лисичко, це справжні
розбишаки, а не учні Лісовичка. 168. Лисичка. Так вони дуже схожі на
розбишак, так дивно поводяться. 169. Івасик Хоменко. Хлопці! Ви чуєте щось?
170. Івасик Колесник. Що? Що?
171. Івасик Хоменко. Тут хтось розмовляє. І
називає нас розбишаками.
172. Івасик Петренко. Тобі здалося. Тут крім
нас нікого немає.
Хлопчики
продовжують розглядати фотографії.
173. Білочка. Лисичко ходімо скоріше
звідси, вони можуть нас помітити.
174.Лисичка. Дійсно потрібно тікати до лісу. Іншим разом прийдемо. Але як ми зможемо
втекти... Вони нас побачуть.
175. Білочка. Давай тихесенько сидіти і не ворушитись.
176. Лисичка. Коли вони підуть, ми повернемось до лісу.
Лисичка і Білочка обійнявши одна одну за плечі присідають
за кущик. Хлопчики починають помічати, що щось відбувається і більш уважніше
прислухаються до почутих голосів.
177. Івасик Колесник. Так я вже чую якісь голоси і вони долинають он з тих кущиків.
178. Івасик Хоменко. Хто це там притаївся і за нами спостерігає.
Івасики підбігають до кущика. І бачуть, що там Лисичка і
Білочка. Лисичка і Білочка піднімаються на весь зріст. Вони насторожено і
злякано дивляться на хлопчиків. Вони стоять мовчки і спостерігають, що
відбуватиметься далі.
179. Івасик Петренко. Це звірі лісові.
180. Івасик Колесник. Це що ... вони за нами
спостерігали? От сміхота! А я вже думав, що це дівчиська з нашого класу.
181. Івасик Хоменко. А вони схожі на
дівчаток. Бантики... Косички... 182. Івасик Петренко. Це що вони розмовляли?
183. Івасик Колесник. Це вони розмовляли. Тут
більш нікого немає. 184. Івасик Хоменко. А чому вони зараз мовчать?
185. Івасик Петренко. Вони нас так злякались,
що і слова не промовлять. 186. Білочка. Лисичко, щось необхідно
робити. Потрібно тікати до лісу. 187. Лисичка. Як же це нам зробити.
Вони вже нас помітили.
188. Івасик Хоменко. Вони розмовляють!
189. Івасик Петренко. Ви чули колись, щоб
звірі розмовляли.
190. Івасик Колесник. Це можна було почути
лише у цирку.
191. Івасик Петренко. Ви що умієте розмовляти?
192. Білочка. А що ви нас чуєте?
193. Івасик Колесник. Так чуємо! Ще й добре
чуємо.
194. Івасик Хоменко. Просто чудеса якісь.
Звірі розмовляють.
195. Лисичка. Білочко, це справжні
Чарівники. Це справжні учні Лісовичка.
196. Білочка. Ми знайшли їх. Як добре.
Тепер наш ліс буде врятований. Як чудово!
Лисичка і Білочка починають обіймати один одного.
197. Лисичка. Як чудово Білочко! Як чудово.
198. Івасик Петренко. Що це з ними відбувається. Ви щось розумієте.
199. Івасик Хоменко. Якісь дивні звірі. Я ще такого ніколи не бачив.
200. Івасик Колесник. Ми що у якийсь паралельний
світ потрапили, чи нам це сниться.
201. Івасик Петренко. Ні хлопці це зовсім не сон.
202. Білочка. Ви наші спасителі, рятівники.
203. Лисичка. Ви Чарівники, учні нашого Лісовичка.
Лисичка і Білочка підбігають до Івасиків і беруть їх за
руки. Лисичка і Білочка радісні і схвильовані від того, що відбувається. Веселі
і радісні вони починають говорити в один голос. Хлопчики намагаються їх
зрозуміти, але крім відривків фраз і дзвінкого голосу так і не зрозуміли всього
до кінця.
204. Лисичка і Білочка. Ходімте! Ходімте! Ходімте скоріше! Вам потрібно
до нашого Лісовичка-Чарівника. Ви саме ті учні про яких говорив Лісовик.
Скоріше! Скоріше!
Скоріше! Лісовик помирає!
Він хоче, щоб ви до нього прийшли.
205. Івасик Хоменко.
Що тут відбувається, я щось не можу зрозуміти. Куди іти? До кого іти?
206. Івасик Колесник. Розповідайте скоріше, що вам потрібно. Чому ви хочете
нас відвести до якогось Лісовичка?
207. Івасик Петренко. Для чого ми йому потрібні? Хто він такий?
208. Білочка. Наш Лісовичок помирає. Тільки ви зможете його врятувати, а він вас научить
як врятувати ліс і усіх звірят в лісі. Ви учні нашого Лісовичка-Чарівника. 209. Івасик Петренко. Ми учні
Чарівника невже це можливо. 210. Івасик Хоменко.
Ми що потрапили до якоїсь казки, це що за театральна вистава. 211. Івасик Колесник. Ви щось
переплутали. Вам хтось інший потрібний, а не ми. 212.Лисичка. Ви можете
не повірити, але наш Лісовик-Чарівник розповів нам хто може бути його учнями.
Ви його справжні учні.
213. Івасик Петренко. Ми учні?
214. Івасик Хоменко. Чому ви так вирішили?
215. Білочка. Ви
розумієте мову звірів.
216. Івасик Колесник.
Так.. .дійсно, а ми і не помітили.
217. Івасик Хоменко. Дуже дивно... Ми що у казку потрапили? 218. Лисичка. Лісовик-Чарівник
нам розповідав, що справжні учні Чарівника повинні любити природу, піклуватися
про ліс про диких звірів, а головне справжні учні розуміють мову звірів.
219. Білочка. Ви розумієте мову звірів. Ви розмовляєте з нами.
220. Івасик Колесник. Якщо вам потрібна наша допомога то ми з задоволенням
допоможемо вам.
221. Івасик Петренко. Так, звичайно, допоможемо. Без проблем!
222. Івасик Хоменко. Показуйте дорогу до Чарівника.
На сцені з'являється Ворона. Вся голова в неї
перебинтована. Вона ледве іде, постійно шкандибаючи. Вона голосно говорить, що
всі присутні помітили її, а вона іде і ніби нікого не помічає.
223. Ворона. Ой бідолашна я! Бідолашна! Ой нещасна і покалічена!... Ой бідолашна я!
Бідолашна! Ой нещасна і покалічена!...
Ворона ходить по сцені. Вона шкандибає на одну ногу,
тримається за перебинтовану голову, стогне. Усі дивляться на неї, а Ворона
ходить і стогне і ніби нікого не бачить.
224. Ворона. Ой! Ой! Ой! Ой!
225. Івасик Петренко. А це що за персонаж.
226. Івасик Колесник. Дивна історія з нами
відбувається.
227. Івасик Хоменко. А мені цікаво, як ця
історія закінчиться.
228. Ворона. Ой бідолашна я! Бідолашна! Ой
нещасна і покалічена! Ой бідолашная! Бідолашна! Ой нещасна і покалічена!
229. Лисичка. Що з тобою вороно! 230.Ворона. Ой не питай Лисичко, не
питай. Я така бідолашна. Так бідна настраждалася. 231. Лисичка.
Що з тобою сталося.
232. Ворона.
Побила мене Баба-Яга. Пір'ячко з крилець повискубувала. Не має мені
життя у лісі! Білочка підходить до Ворони. Веде Ворону до лавки і
садовить її.
233. Білочка. Бідолашна! Біднесенька! Так настраждалася! Сядь ось тут. Посидь трішки
заспокойся. Розкажи все як було.
234. Лисичка. Розповідай, що сталося!
235. Ворона. Побила мене Баба-Яга за
те, що я всі пиріжки поїла і яблучка поклювала... Я не думала, що вона така
жаднюга. Я думала, що ми подруги, а вона мені яблучок і пиріжків пожаліла. Яка
жаднюга. Я це їй не пробачу.
Ворона починає плакати і голосно промовляє
до себе.
236. Ворона. Ой нещасна я! Ой нещасна!
237. Білочка. Не плач Вороно! Не плач. Все буде добре! Не плач!
238. Ворона. Спасибі вам що втішаєте
мене. Якщо чесно то я вам не це хотіла розповісти. Я принесла вам на своїх
крилах погану звістку.
239. Лисичка. Що ще поганого трапилося? Які ще погані
новини?
240. Ворона. Клята Баба-Яга зруйнувала твій будиночок
Лисичко. Все кругом порозкидала, потоптала, а малих бідолашних лисеняток
повиносила з будинку і залишила їх під дубом мерзнути. А вони маленькі повзають
по землі, пищать, Матусю кличуть, їсточки бідні хочуть, питочки хочуть
малесенькі. А що коли вони підуть у густий ліс і заблукають. Ой яка біда! Яка
біда!
241. Лисичка. Вороно! Вороно! Це правда! Чи ти
жартуєш?
242. Ворона. Хіба я схожа на жартівницю. Правду тобі
розповідаю. Не легко мені було признатись, але рятувати лисеняток потрібно.
243. Лисиця. Ой, що робити? Ой яка звістка погана! Що
робити? Білочко допоможи!
244. Білочко. Я допоможу, але учні Лісовичка не знають дороги. Як вони знайдуть дорогу
до нашого Лісовичка.
245. Ворона. Нічого не хвилюйтеся. Я покажу їм дорогу до Лісовичка-Чарівника. Відведу
учнів до Лісовичка - Чарівника.
246. Лисичка. Спасибі тобі Вороно! Я не забуду твоєї доброти. Ходімо Білочко рятувати
моїх лисеняток.
Білочка і Лисичка побігли рятувати лисеняток. Вони
побігли із сцени і зникли в гущавині лісу.
247. Ворона. То це ви учні Чарівника?
248. Івасик Колесник. Так ми учні.
249. Івасик Хоменко. Ми хочемо побачити Лісовичка-Чарівника. Веди нас до
нього.
250. Івасик Петренко. Веди нас
до нього скоріше.
251. Ворона. Швидко прийти не
зможемо, бо живе він далеко. Лісовик-Чарівник живе у густому, старому лісі, а
іти до того лісу не малий шлях і не так швидко прийти.
252. Івасик Петренко. Ми далекої дороги не боїмося.
253. Івасик Колесник. Показуй дорогу Вороно!
254. Ворона. Ідіть за мною майбутні Чарівники лісу.
Всі ідуть із сцени.
Зникають у гущавині лісу. Усі ідуть із сцени в той бік куди пішли Лисичка і
Білочка.
Дія IV.
На сцену виходить Баба-Яга і Соловей-Розбійник. Вони
тримають у руках букетики квітів. Баба-Яга продовжує збирати квіти у свій
букет, а Соловей- Розбійник розлючено і сердито протестує проти такої роботи.
255. Соловей. Бабо може досить вже цей
мотлох збирати.
256. Баба-Яга. Що ти Соловейчику такі
гарні квіточки, так приємно пахнуть.
257. Соловей. Не знущайся Бабо. Займаємось дурницями,
краще б щось зруйнували, когось побили, або когось налякали. Оце так справи я
розумію! А це що за робота? Квіточки у букети збирати. Оце так робота... Бабо
ти знаєш, що така робота нам дуже шкідлива для нашого характеру.
258. Баба-Яга. Чому це шкідлива? Поясни?
259. Соловей. Розумієш, такі справи, як збирання
букетиків квітів, позитивно на нас впливають. Ми можемо стати хорошими,
добрими, лагідними, ніжними, радісними, веселими, щасливими.
260. Баба-Яга. Скільки ти хороших слів знаєш.
261. Соловей. От бачиш я починаю змінюватись. Стаю
якийсь не схожий на себе.
262. Баба-Яга. Не хвилюйся Соловейчику.
263. Соловей. Бабо, ми повинні бути злими і поганими. Така
робота шкідлива для мого виховання і мого характеру.
264. Баба-Яга. Потерпи Соловейчику. Потерпи. Ти
повинен стати схожим на Лісовичка. Учні Чарівника не повинні запідозрити що ти
не справжній Чарівник. Ти маєш бути схожий на Лісовичка- Чарівника, а я маю
бути схожа на Лісову Господиню.
265. Соловей. Маячня якась. Нісенітниця.
266. Баба-Яга. Соловейчику, ти хочеш забрати чарівну
силу у Лісовичка.
267. Соловей. Звісно, що хочу!
268. Баба-Яга. Якщо хочеш, то ти повинен мене
слухатись і все робити так як я скажу. І тоді ми переможемо Лісовичка і станемо
володарями лісу.
269. Соловей. Добре Бабусю слухатимусь.
270. Баба-Яга. Правильно Соловейчику. Так і треба.
Баба-Яга дістає із сумочки дзеркало. Починає розчісувати
своє волосся. Зав'язує стрічку навколо голови. Вся стрічка прикрашена квітами.
Баба-Яга уквітчає свою сукню квітами. Баба-Яга не може намилуватись собою.
271. Баба-Яга. Розчешу волосся, почеплю стрічку, уквітчаю сукню. Красива буду.
Баба-Яга після того як причепурилася, прибралася, знову
дивиться в дзеркало і починає себе розхвалювати. Милується собою.
272. Баба-Яга. Яка я гарна стала. Така красива. Я просто фея лісова... Ну як Соловейчику
схожа я на помічницю Лісовичка.
273. Соловей. Схожа. Дуже схожа. Гарно
причепурилася. А я зовсім не схожий.
274. Баба-Яга. Соловейчику! Тобі
потрібно причесати своє волосся.
(підходить до нього і починає розчісувати його розпатлане
волосся).
275. Баба-Яга. Тобі потрібно рівніше ходити і обов'язково посміхатися. Ти повинен мати
добре і веселе обличчя... Маючи такий вигляд, можеш і не сумніватися, усі
повірять що ти справжній Лісовик-Чарівник.
276. Соловей. Бабо, поглянь.
Ось таке обличчя повинно бути. (починає
посміхатися) 277. Баба-Яга. Так, так добре посміхаєшся. Ось такий
усміхнений маєш бути весь час.
278. Соловей. Весь час посміхатися, так у мене щоки будуть боліти.
279. Баба-Яга. Нічого, нічого. Заради такої справи можна потерпіти.
280. Соловей. Потерпіти! Для чого мені такі муки, я ж ніколи не посміхався.
281. Баба-Яга. Коли хочеш забрати чарівну силу у
Лісовичка то маєш потерпіти. Ану покажись який ти тут. Так... Так... Тебе
потрібно ще трішки причепурити.
(починає його знову причісувати, одіває йому на голову
вінок із листя)
282. Баба-Яга. Гарний віночок тобі одягну. Залишилось тільки навчитися посміхатись
і будеш справжній Лісовик-Чарівник.
283. Соловей. Щось довго твоя
Ворона затримується. Ми вже причепурилися, як на маскарад зібрались. А її і
сліду не видно. А може у неї нічого не вийде. Хто повірить Вороні, у її
побрехеньки.
284. Баба-Яга. Заспокойся
Соловейчику. Моя Ворона хороша артистка, вона кого хочеш може обманути.
Баба-Яга починає приглядатись у гущавину лісу і помічає
що хтось аближається до них. Жваво і весело починає викрикувати до Соловея.
285. Баба-Яга. Соловейчику! Я бачу! Я Бачу, що до нас хтось наближається. Та це ж
моя Ворононька! Все гаразд... Заспокойся... Приготуйся зустрічати гостей.
286. Соловей. Ну, як я тобі Бабуню.
287. Баба-Яга. Ти просто красень!
288. Соловей. І ти нічогенько виглядаєш.
На галявину виходить Ворона з Івасиком Колосником,
Івасиком Хоменком і Івасиком Петренком. Баба-Яга і Соловей їх зустрічають. Вони
тихенько стоять на галявині і тримають у руках букетики квітів. Ворона виходить
на середину галявини і починає розмову. Баба-Яга і Соловей починають
посміхатися, вдавати милих, добрих і хороших жителів лісу.
289. Ворона. Доброго дня Лісовичку-Чарівничку,
доброго дня Лісова Господине. 290. Соловей, (посміхається). Доброго дня Ворононько. (дарує їй з
букетика декілька квіточок) 291. Баба-Яга,
(посміхається). Доброго дня Ворононько! (Дарує Вороні з букетика декілька квіточок).
292. Соловей, (посміхається). Ворононько, а кого це ти
до нас привела. 293. Ворона. Лісовичку познайомся це Івасик — твої
майбутні учні. (показує рукою на кожного) Івасик один, Івасик два, Івасик
три.
294. Соловей. Івасик один,
Івасик два, Івасик три, як чудово. Я вас усіх вітаю. (вручає всім Івасикам
квіти) Я
Лісовик-Чарівник, а це моя помічниця.
295. Баба-Яга. Я Лісова
господиня Вітаю вас. (починає усім Івасикам вручати квіти, промовляючи до кожного
«вітаю») Вітаю! Вітаю! Вітаю!
296. Івасик Колесник. Дуже
приємно познайомитись. Я Івасик Колесник.
297. Івасик Хоменко. Мене звати, Івасик Хоменко.
298. Івасик Петренко. А я Івасик Петренко.
299. Баба-Яга. Три Івасики Телесики. От диво! У мене що в очах троїться!
300. Ворона. Ні, Господине Лісова, твій зір в
порядку... Івасиків троє!
301. Баба-Яга. Раніше я зустрічалась з одним Івасиком Телесиком, а тепер їх троє... І
такі гарненькі.
302. Соловей. Дуже гарненькі... І апетитненькі... Троє Івасиків Телесиків, яке диво.
303. Івасик Колесник. Я Колесник, а не Телесик, а він Хоменко...
304. Івасик Петренко. А я Івасик Петренко.
305. Баба-Яга. Так, так звичайно... (підходить до
учнів і оглядаючи їх повторює) Так, звичайно, звичайно. Колесник, Хоменко, Петренко. Це
я трішки не розчула, дуже старенька я, маю проблеми із слухом.
306. Соловей. Говоріть голосніше вона у нас глухенька.
307. Ворона. Зовсім втрачає слух.
308. Соловей. То це ви мої учні.
309. Івасик Хоменко. Ти
Чарівник, ти повинен знати.
310. Соловей. Так, так я знаю,
що ви мої учні. Це я перевіряв Вас.
311. Івасик Петренко.
Перевіряв?
312. Івасик Колесник. А що ти сумніваєшся, що ми твої учні?
313. Баба-Яга. Ні він не сумнівається. Правда Лісовичку.
314. Соловей. Так, так. Не сумніваюсь.
315. Баба-Яга. Лісовичку, а ми за подарунки забули.
Приготували для наших учнів і забули
316. Соловей. Дійсно забули... Наші хороші ученички,
хочуть подаруночки. Ходімо Лісова Господинечко візьмемо їх у нашому будиночку. Баба-Яга і
Соловей зникають у гущавині лісу.
317. Івасик Петренко. Дивні якісь.
318. Івасик Хоменко. Так дійсно дивні.
319. Ворона.
Нічого не дивні. Вони хороші, милі... Вас відразу полюбили. Подарунки
для Вас приготували. Ви, що подарунки не любите.
320. Івасик Хоменко. Звісно, що любимо. Але дуже дивно
вони поводяться.
321. Івасик Колесник. Вороно, ти нас не підманула, це
дійсно Лісова Господиня і Лісовик Чарівник.
322. Ворона. Я ніколи нікого не
обманювала. Це справжній Лісовик-Чарівник і
справжня Лісова Господиня.
333. Івасик Колесник. Дуже
вони мені нагадують казкових персонажів. Це часом не Бабуся-Ягуся і
Соловей-Розбійник.
334. Ворона. Ти що таке
кажеш!... Баба-Яга страшна особа... А ця лісова жителька весела і привітна.
Посміхається Вам. А Соловей-Розбійник, який страшний тип... Ви коли б його
побачили то померли б від страху... Як свисне! Як закричить! Відразу всі з
переляку падають... А цей лісовий житель такий лагідний і добрий.
335. Івасик Хоменко. Дивись Вороно, як обманеш то ми тобі усе пір'я повискубуємо,
яке лишилося. 336. Івасик Петренко. Усе
пір'ячко повискубуємо.
337. Ворона. То це ви
так хочете зі мною розправитись. Я до них з добротою і ласкою... Душу їм свою
відкрила... Довірилась ... А вони знищити мене хочуть, (починає плакати)
338. Івасик Петренко. Заспокойся ... Ми пожартували.
339. Івасик Хоменко. Але коли обманеш то начувайся.
340. Ворона. Ви
розбишаки, а не Чарівники. А їм ще й подарунки хочуть подарувати.
Із лісу виходить Баба-Яга за нею Соловей Розбійник. У
руках несуть подарунки.
341. Соловей. Ученички мої хороші! Ось для вас і подаруночки! Смачні пиріжечки!
Ягоди лісові!
342. Ворона. Пиріжки! Ягоди лісові!
343. Баба-Яга. Пригощайтесь любі учні! Пригощайтеся
наші маленькі Чарівники!
344. Івасик Колесник. А що у вашому лісі ростуть банани і апельсини.
345. Соловей. Ні не ростуть. Але я Чарівник і можу все зробити що побажаю.
346. Івасик Хоменко. Усе що забажаєте.
347. Соловей. Усе що захочу. Ось такий я найкращий у світі Чарівник.
348. Івасик Петренко. То може ти нам щось дивне
покажеш. Щось почаруєш. Дуже цікаво побачити, як Чарівники чарують насправді.
349. Соловей. Я дуже хороший Чарівник. Але спочатку я
хочу побачити що ви вмієте.
Мені потрібні розумні учні.
350. Івасик Хоменко. Ми уміємо
гарно танцювати.
351. Соловей. Танцювати! А це що іще таке. У моєму лісі ніхто не танцює. Добре показуйте
свої танці.
Учні підходять до Баби-Яги і дякують за пиріжечки,
витирають руки об рушничок.
352. Івасик Колесник. Дякуємо Лісова Господиня за смачні пиріжечки. 353. Івасик Хоменко. Дуже
смачно. 354. Івасик Петренко. Дякуємо.
355. Івасик Колесник.
Ну що хлопці станцюємо свій танець.
356. Івасик Хоменко. Покажемо
лісовим жителям сучасні танці.
Грає музика. Хлопці починають танцювати. В кінці танцю на
якусь мить завмирають. Вони стоять і не рухаються, ніби кам 'яні скульптури.
357. Ворона. Що це з ними? (починає їх
розглядати). Який жах! Який жах! Що це з ними сталося.
358. Баба-Яга. Ой який жах. Як їх повикручувало та перевернуло, ніби мухоморів наїлися.
Ой лишенько.
359. Соловей. Признавайся ти
пиріжки з мухоморами напекла.
360. Ворона. Ой лихо! А зі мною... А зі мною, що буде...Я
теж пиріжечків наїлася. 361. Баба-Яга. Цить Вороно.
Пиріжечки без мухоморів. Можеш не хвилюватись. З ними щось інше сталося.
362. Ворона. А може в них інфекція якась!
Хвороба не виліковна! Ой лишенько! Ми можемо загинути від страшної хвороби.
363. Баба-Яга. Вони уміють себе заморожувати.
364. Ворона.
Вони і нас заморозити зможуть. Мені вже страшно робиться. Я скоро від
цих хвилювань отримаю нервовий стрес.
365. Баба-Яга. Я теж відчуваю що мої нерви не
витримають. Можливо вони зовсім не учні, а якісь переодягнені агенти, які
прийшли знищити нас. Ворононько, кого ти нам привела.
366. Ворона.
Білочка і Лисичка казали, що вони учні Лісовичка.
367. Соловей. Так... Досить вже торохтіти. Потрібно
щось робити. Вони знають якийсь секрет. Потрібно про це у них довідатись.
Соловей підходить ближче
до учнів і починає до них приглядатись.
368. Соловей. Що це з вами мої ученички. Ви ще живі.
Учні починають рухатись. Виконують декілька рухів з танцю
і стають рівненько, як стояли до танцю.
369. Івасик Колесник. Так, звичайно,
ми живі. Ми хотіли пожартувати.
370. Соловей. Дивний цей танець. Ніколи такого ще не бачив.
371. Баба-Яга. Дивні якісь Івасики-Телесики завітали до нашого лісу.
372. Івасик Петренко. Та не Івасики
Телесики ми! Ви знову все переплутали.
373. Баба-Яга. Все переплутала.
Дійсно, все переплутала. Я така старенька. Я коли побачила ваш танець то трішки
розхвилювалась. Усе в голові переплуталось.
374. Івасик Колесник. Лісовичку-Чарівничку то ти нам покажеш якесь чудо. Дуже
хочемо побачити, як чарують чарівники.
375. Соловей. Я дуже хороший
Чарівник. Я звичайно можу начарувати вам всього чого побажаєте, але ви такі
стомлені... Вам потрібно відпочити. А завтра розпочнемо навчання, і всі секрети
Чарівника ви дізнаєтесь.
376. Баба-Яга. Лісовичок вірно
каже. Ви стомились і вам час відпочити, набратися нових сил... Дорога до нас
була не короткою, ви далекий шлях подолали. Вам необхідно відпочити.
377. Соловей. Відпочинете у
нашому будиночку, а завтра відразу візьмемся до роботи.
378. Івасик Колесник. Гаразд
відпочинемо.
Баба-Яга і Соловей Розбійник підходять до Івасиків і ще
припрошують їх іти до своєї хатиночки.
379. Соловей. Ходімте! Ходімте до нашої хатиночки.
380. Баба-Яга. Відпочинете, наберетесь сил.
381. Івасик Хоменко. Дякуємо за гостинність.
382. Івасик Петренко. Дякуємо Лісова Господине.
Всі зникають у гущавині лісу. Ворона залишається сама.
Трішки розхвильована, говорить сама до себе. Свариться руками у слід учням.
383. Ворона: Нестерпні хлопчиська... Вирішили мені пір'ячко повискубувати... Тільки
спробуйте, тільки підійдіть, заклюю дзьобом своїм... Закрий їх у хатинці Бабусю
гарненько.. .Нехай трішки посидять закритими, то може не будуть мене
ображати... От чудово ми все придумали... Заманили... Обдурили... Закрили...
Обікрали... От чудово!...
Давно таких поганих справ
не робили. От молодці Бабуся-Ягуся і Соловей-Розбійник справжні артисти, так
перевтілитись у хороших і добрих лісових жителів просто жах, як чудово! Кар-Кар,
Кар-Кар, як усе добре. Ой.. .ой тільки б не накаркати якоїсь біди! Кар! Кар!
Кар! Кар!
На сцену виходять Баба-Яга і Соловей Розбійник у руках
вони несуть одяг учнів.
384. Баба-Яга. Ти знову розкаркалась.
Чекай від тебе якоїсь біди.
385. Соловей. От нерозумна пташка.
386. Ворона. Для нас не буде ніякої біди. Нехай
Лісовик-Чарівник стережеться, це до нього біда прийде.
387. Баба-Яга. Золоті слова кажеш Ворононько!
388. Соловей. Бабусю, що нам з цим мотлохом робити.
389. Баба-Яга. Давай скоріше одягати його на себе.
390. Соловей. Для чого це потрібно.
391. Баба-Яга. Ми повинні бути
схожі на учнів Лісовичка.
392. Соловей. Знову переодягатися. Це
що маскарад чи якась вистава в театрі. Я скоро стану схожий на артиста. Це для
мого характеру дуже шкідливо.
393. Баба-Яга. Соловейчику менше
базікай, а скоріше переодягайся.
Соловей і Баба-Яга починають одягати одяг учнів: кепки,
спортивні кофти.
394. Баба-Яга. Ну як ми схожі на учнів
Лісовичка.
395. Ворона. Дуже схожі. Справжні
учні.
396. Соловей. Досить вже прибиратись.
Ходімо, скоріше до Лісовика-Чарівника, зачекався він уже нас.
397. Баба-Яга. Ходімо Соловейчику!
Ходімо Ворононько! Зачекався нас Лісовик-Чарівник. Ой вже зачекався.
Ворона, Соловей Розбійник і Баба-Яга зникають у гущавині
лісу.
Дія
V.
На галявину виходить Лісовик-Чарівник. Він повільно
походжає, розглядає все довкола, прислухається до співу пташок.
398. Лісовик. Як хороше кругом. Сонечко світить. Пташки щебечуть. Квіточки кругом
цвітуть. Все це може швидко зникнути, коли учнів не знайду, коли силу їм
чарівну не передам.
Лісовик починає дивитись у бік лісу. Він бачить що хтось
наближається до галявини.
399. Лісовик. Щось довго Лисичка і
Білочка не приходять. Ой, когось бачу. Якісь звірі чи люди ідуть сюди. Може це вони. Скоріше б побачити своїх
учнів.
На галявину заходить Ворона, Баба-Яга і
Соловей-Розбійник. Лісовик-Чарівник стоїть посередині галявини і здивовано
дивиться у бік Баба-Яги і Соловей Розбійника. Ворона вилітає на середину
галявини. Всі вітаються із Лісовиком- Чарівником.
400. Ворона. Добрий день Лісовиче.
401. Лісовичок. Добрий день Вороно.
402. Ворона. Поглянь яких учнів я тобі привела.
403. Баба-Яга, (вклоняється). Вітаю тебе Лісовиче.
404. Соловей, (вклоняється). Вітаю тебе Лісовиче.
405. Лісовичок. Вітаю Вас добрі люди... Чого завітали до мене.
406. Соловей. Кажуть, що ти хворий, помираєш, вже не можеш чарувати.
407. Баба-Яга. Кажуть, що ти хочеш свою чарівну силу віддати.
408. Соловей і Баба-Яга, (говорять разом). Ми хочемо, щоб ти нам
свою чарівну силу віддав.
409. Лісовичок. Віддати Вам силу... А ви
зможете втримати мою силу.
Баба-Яга і Соловей Розбійник схвильовано починають
викрикувати, вибігають один поперед одного.
410. Баба-Яга. Я втримаю твою силу.
411. Соловей. Ні Лісовиче це я, це я зможу втримати твою силу.
412. Баба-Яга. Не слухай його Лісовиче, він не зможе, це я зможу.
Баба-Яга і Соловей Розбійник починають битися і сваритися
один з одним.
413. Соловей. Ти чому мені заважаєш, як не крути, а сила мені дістанеться.
414. Баба-Яга. Чому це тобі! Мені сила дістанеться!
415. Лісовик. Заспокойся!...
Заспокойся!...
416.Соловей, (говорить ледь
нахилившись до Баби-Яги). Вгамуйся Бабо. Вгамуйся, а то сила ні тобі, ні мені не
дістанеться.
417. Лісовик. Якісь ви дивні, не дуже
схожі на людей... Вороно, кого ти мені привела.
418. Ворона. Не знаю Лісовичку, не
знаю. Білочка і Лисичка сказали мені що це твої учні і щоб я їх привела до
тебе.
419. Баба-Яга. Ми твої учні.
420. Соловей. Ми твої учні.
421. Лісовичок. А Лисичка і Білочка куди
поділися.
422. Ворона. Ой Лісовичку, у Лисички
горе велике. Баба-Яга поламала Лисичці хатинку, діточки плачуть бідненькі без
мами. Лисичка побігла до своєї хатинки, а Білочка пішла допомагати їй. А мене попросили,
щоб я учням твоїм дорогу показала, щоб вони не заблукали.
423. Лісовичок. То вони мої учні. Лісовичок походжає біля них, розглядає їх.
424. Лісовичок. Учні мої, кажете. Але мої учні повинні бути хорошими, добрими, ніколи не
повинні битися і сваритися, повинні посміхатися один одному, повинні природу
оберігати, не знищувати, а ви он скільки гіллячок наламали поки билися, всі
квіточки витоптали. Не схожі ви на моїх учнів.
Із лісу виходить Лисичка і Білочка, а з ними троє
хлопчиків. Вони ідуть до Лісовичка.
425. Лисичка. Це не твої учні! Лісовичку, ось твої учні: Івасик Колесник, Івасик Хоменко,
Івасик Петренко. А біля тебе стоять не твої учні. Це Баба-Яга і Соловей
Розбійник. Вони обманули тебе.
426. Лісовичок, (здивовано). Баба-Яга і Соловей Розбійник! Я здогадувався! Я
здогадувався що тут щось не так. Вони зовсім не схожі на моїх учнів.
427. Білочка. Вони усіх обманули. Твоїх справжніх учнів вони закрили у своїй хатинці, а
самі переодягайся в їх одяг, а Ворона їм у цьому допомагала.
428. Лісовичок. Бачиш, які хитрі. Ану
скидайте з себе цей маскарад.
Баба-Яга і Соловей Розбійник починають скидати чужий одяг
і віддавати його Івасикам.
429. Соловей, (сердито). Бачиш, які жадні. Не дали трішки поносити костюмчик. Відразу
почали вже «віддавайте, віддавайте, це не ваш одяг». Подумаєш костюмчик. У мене
свій є костюмчик, хоч і подраний, але мені згодиться.
430.Баба-Яга. Що Соловейчику, хотів причепуритися.
431. Соловей. Помовч Бабо і без тебе на душі тяжко.
432. Лісовичок. За те що обманули усіх прийдеться вас заморозити.
433. Соловей. Ой Лісовичку тільки не це прошу. Тільки не це. Сто років тому ми вже були
заморожені, нам це не подобається. Ой лишенько! Ой лишенько! Доведеться міняти
свій характер і своє виховання. Чуєш Бабо! Чуєш Ягу сю!
434. Баба-Яга. Що Соловейчику.
435. Соловей. Ми маємо змінитися.
436. Баба-Яга. Декілька годин тому ти навіть і чути про це
не хотів. Казав, що ми повинні бути злі, погані, бездушні.
437. Соловей. Ти хочеш, щоб нас знову
заморозили на сто років.
438. Баба-Яга. Ні не хочу.
439. Соловей. То чого мовчиш.
Баба-Яга, Соловей Розбійник і Ворона підходять до
Лісовичка-Чарівника. Уклоняються йому, присідають на чуть зігнутих колінах,
руки тримаючи перед собою.
440. Соловей. Помилуй Лісовичку-Чарівнику! Помилуй нас!
441. Баба-Яга. Лісовичку не заморожуй нас! Не заморожуй!
442. Ворона. Помилуй нас!
443. Лісовичок. Як я можу вас
помилувати. Ви усіх обманюєте, погані справи робите.
444. Соловей. Ми будемо хорошими!
445. Баба-Яга. Ми будемо усіх любити!
Будемо лагідні і чемні!
446. Ворона. Ми нікого не будемо
обманювати.
447. Лісовичок. Що ж мені з вами робити.
А як на вашу думку, мої учні майбутні, що мені робити з ними. Івасики, як ви
думаєте.
448. Івасик Колесник. Їм можна повірити.
449. Івасик Хоменко. Можна дати їм останній
шанс.
450. Івасик Петренко. Коли ми повіримо їм, то
вони стануть хорошими.
451. Лісовик. Які хороші побажання. Я бачу ви справжні
мої учні. Лише добро може творити добро... Добро завжди перемагає зло... Я
вирішив!.. . Я всіх вас навчу творити чудеса! А ви навчите інших. Я кожного з
Вас наділю чарівною силою Добра. Кожен хто має цю силу, творить чудеса. Коли
матимете у себе силу добра, не скупіться роздавати її усім, кого
зустрінете на дорозі... Ви побачите скільки чудес відбуватиметься навколо
вас. А тепер вирушаймо в дорогу
до найбільшого скарбу де захована сила добра.
Весело звучить музика. Білочка і Лисичка беруть
корзини з квітами. Підносять корзини до кожного і всі беруть квіти, хто скільки
візьме. Потім всі дружно опускаються сходами в зал до глядачів. Опустившись у
зал до глядачів починають усім дарувати квіти, вітають усіх і бажають щастя і
добра.
Немає коментарів:
Дописати коментар