Свято довкілля ( 3 кл)

Українське довкілля

Свято довкілля ( 3 кл)

Мета: розширювати знання дітей про природу, дати уявлення про красу українського довкілля; розвивати вміння бачити красу рідного краю, оберігати і збагачувати природу, прищеплювати бажання берегти і захищати українське довкілля; виховувати інтерес до усної народної творчості, народних прикмет про природу.

Обладнання: штучні квіти для оформлення зали, загадки, прислів’я про природу написані на плакатах; газета на тему довкілля, малюнки про природу.

До свята діти готуються заздалегідь. Вдома з батьками вони виготовляють шпаківні, дуплянки для птахів, садять дерева, кущі не тільки у себе на подвір’ях, але й біля школи, на вільних ділянках землі. До сценарію діти добирають загадки і прислів’я, пишуть свої твори, вірші, казки, оповідання, виготовляють газету на тему довкілля і малюють малюнки про природу. Свято це підсумок проведеної дітьми роботи.

  Сцена прибрана штучними великими квітами, плакатами із загадками, прислів’ями про природу На сцену виходять діти, які збирають квіти для віночка. Звучить музика, діти починають читати вірші.

1.   Моя земля чарівна, наче казка!

 Тут є усе: ліси, степи, поля,

 Моря, озера, сонечкова  ласка...

 Зелені гори — дорога земля.

2.  Найкраща в світі, світла, найрідніша,

 Уся в барвінках, наче у вінку.

 Заквітчана, красива, наймиліша

 І чути всюди пісеньку дзвінку.

3.  Це Україна — наша рідна ненька,

 Де над ставками верби в ряд ростуть.

 В садочку квітне вишенька біленька,

 А журавлі з криниці воду п’ють.

4.  А ввечері тумани над рікою,

 Мов білі лебеді, що тільки піднялись.

 Пісні чарівні з радістю й журбою

 У вічне небо стрімко понеслись.

5.  Моя земля! Напоєна красою

 І звуками, що в серденьку живуть.

 Навіки ми пов’язані з тобою.

 Одна у нас з тобою довга путь.

6.   У цім краю домівка наша рідна!

 Коріння наше і уся рідня.

 І землю цю нам берегти потрібно,

 Про неї турбуватися щодня.

7.   Щоб квітнув сад, родила добре нива,

 Й земля була одягнена в ліси.

 І щоб людина тут завжди була щаслива,

 А на землі побільшало краси.

Діти виконують пісню-танок на вибір учителя.

Діти виходять, а на сцену під музику вилітають діти-метелики.

8. 1 метелик.

 Ніч відбула своє — втікає.

 Чарівний ранок йде до нас.

 Вже помалесеньку світає,

 Бо ж сонечку вставати час.

 Крайнебо радісно світліє,

 І голубіють небеса.

 Легенька хмарка рожевіє...

 У світ вертається краса.

9. 2 метелик.

 Де небо сходиться з землею,

 Рожеве сонечко зійшло.

 Швиденько виросло над нею

 І підстрибнуло, попливло!

 Скрізь стало радісно і світло,

 Заграла барвами земля.

 А від тепла — усе розквітло:

 Ліс, гори, луки і поля.

10. 3 метелик.

 Земля нам усміхається квітками,

 Дарує всім любов, тепло й красу.

 А квіточки своїми пелюстками

 Дзвінку збирають вранішню росу.

 Прозору й чисту, ніжну і тремтливу,

 Що Всесвіт відбивається у ній.

 І стільки в цьому мудрості і дива,

 Лиш придивись, прислухайся, постій...

11. 4 метелик.

 І ти почуєш, що Земля співає,

 І музика ця трепетна й жива.

 Мелодія у серце проникає...

 Чарівні звуки... зайві тут слова.

 І ти побачиш незбагненну казку

 У квітах, травах, в небі, у струмку.

 Поглянь навколо, подивись, будь ласка,

 На цю красу чарівну і дзвінку.

Метелики танцюють. Виходить група дітей, щоб відпочити на лузі. Починається розмова.

13.   Ромашка.

 Я ромашка скромна і біленька,

 На полях і в квітнику росту,

 В мене серце жовте, золотеньке,

 Ціле літо я цвіту, цвіту...

 Всюди я своїх сестричок маю:

 І на грядці, в лузі і в гаю —

 Від Землі я сік живий приймаю,

 Людям щедро все передаю.

 Мир несу до хати і кохання,

 В кольорі — невинність, чистоту.

 Тож в букет ромашку без вагання

 Ставте скромну, ніжну і просту.

14. Мальва.

 А я от Мальва-квітка України,

 Під кожною хатиною цвіту.

 Моє ім’я підходить для дитини,

 А от символіку я маю непросту.

 Краса й холодність. Це не точно дуже.

 Життя й дитинство в рідному краю!

 У кого серце добре, небайдуже,

 Хатину й Мальву згадує свою.

 Де б він не був, куди б не гнала доля,

 А квітка ця за ним услід біжить

 В селі і в місті, навіть серед поля,

 Бо квітка Мальва означає — жить!

15. Волошка.

 А я Волошка — простота і ніжність,

 Я квітка дуже гарна, польова.

 В мені краса первинна, юна свіжість,

 На мене глянеш — зайві всі слова.

 Про квіти польові, ну, як не заспівати!

 Нескорені ми бурям і вітрам.

 Нам дуже треба Землю прикрашати

 І змінювати Землю треба нам.

16. Мак.

 Я — Мак! Я — Мак! А це краса, і сила.

 І молодості радісний політ!

 Мене природа для краси зростила,

 Хай радує вас завжди маків цвіт!

17. Весняний луг. Погляньте, діти!

 Яка краса ось тут живе!

 Летять метелики на квіти,

 І ніжна музика пливе.

 Прокинулось усе, радіє,

 Живе, сміється і росте.

 А сонечко промінням гріє,

 І від тепла Земля цвіте!

18. Ой, як тут багато квітів! Як гарно!

19. А справді, гарно, як у казці. Оце поки нас тут не було, то все оживало, співало, танцювало. А ми прийшли і все принишкло, правда?

20. Ну й вигадник! Але ми тут таки присядемо, бо така гарна галявина. Давайте будемо загадки загадувати про довкілля, бо кожен з нас приніс їх багато.

21. Правильно. Сьогодні ж свято, робити нічого не можна, то будемо відпочивати. А що то таке довкілля, не пригадаєте?

22. Отакої! Ти що, забула? Це ж усе, що навколо нас — бачиш? Земля, квіти, метелики, пташки, звірі, комашки, ліси, поля, гори, річки — ну все, що нас оточує! Це луки, це болото, водойми —три царства живої природи. Одним словом, довкілля — уся жива і нежива природа, яка нас оточує.

23. Ага, це вся природа і все, що створено людиною, та й сама людина — теж частинка цього довкілля, частинка природи...

24. Ага, якраз! Людина — то цар природи, а не її частинка. Людина наділена великим розумом. Придумали теж мені — частина природи! Людина — всесильна, вона все, що завгодно, може зробити! Тому вона — цар природи! А то напридумували якісь царства... Нема ніяких царств, а людина цар!

25. А от і ні! Людина — це частина природи, і без природи сама не проживе. А природні угруповання — це такі царства, на які поділяються усі живі організми. Це дуже цікаво. Бо є три царства живих організмів. А ти хоч знаєш які це царства?

26. Та ну тебе! Не знаю і знати не хочу, бо це все дурниці! Таке скажеш — не проживе! Ще й як проживе! Дивись, що людина придумала: комп’ютери, різну техніку, у космос літає. Дуже їй потрібна твоя природа! Ха! Проживе і без природи і без ваших природних угруповань, тільки голову забиваєте дурницями. Проживе і без ваших квіточок - семицвіточок, без вашої природи!

27. А от і не проживе! От якби вчив природу, то не сперечався б, а знав, що людина без природи не проживе!

28. А я кажу — проживе! Багато ти знаєш! Проживе!

29. А от і ні!

30. Годі вам сперечатися! Ти не правий. Людина без природи не проживе. Це точно. Бо хоч вона і розумна, а без природи не може, вона ж сама творіння природи, подумай.

31. Чому це не може?

32. Давай подумаємо разом чому. У першу чергу їй потрібне повітря, щоб дихати. Без нього і двох хвилин не протягнеш, чи не так?

33. Ну, повітря треба, хоча можна дихати з балонів...

34. Ага і надовго цього вистачить?

35. Надовго. Он у космос літають і можуть хоч сотню днів, а хоч тисячу жити і нічого.

36. А без води і трьох діб не проживеш, чи проживеш? Як кажуть: без води і ні туди, і ні сюди. А ти обійдешся?

37. Проживу, космонавти ж живуть і без вашої природи обходяться...

38. А він без повітря і без води буде жити. Він у нас — герой, якого ще світ не бачив!

39. Щось ти у нас, Сашуню, і без повітря обходишся, і без води. Я то думаю чого у тебе завжди такі чорні руки — це того, мабуть, що ти тренуєшся жити без води і не миєш їх. Так?

40. А ну вас. Повітря, вода... Хіба це природа? Ніяка це не природа, просто — неживий матеріал...

41. А що ж?

42. Це ж неживе! А природа — це те, що живе.

43. Уся жива і нежива природа зв’язана між собою і без неживого не буде і живої природи, сам подумай. Усе живе — дихає, йому потрібна вода, їжа, рослини, тварини, тепло, світло і ще багато всього іншого.

44. А їсти ти любиш, правда? А їжа де береться?

45. А ну вас! Де береться, де береться... В магазині, звісно, де ж іще? Але ж людина — найрозумніша! Все одно — вона цар природи!

46. Що розум є в людини — це точно, але що вона цар природи — це ні. Вона її частина. Всього лише мала частинка. Але, мабуть, не тільки ти, Сашуню, так думаєш, а й інші. Бо якби всі люди думали по-іншому, то в світі не відбувалося б катастроф з вини людей.

47. Яких ще катастроф?

48. А Чорнобиль — цього тобі мало? Скільки він лиха приніс всьому живому... Вирвалась на волю атомна енергія і перестала бути керованою людьми. Наслідки залишились на довгі десятиліття. От тобі і цар природи — людина. Зробила біду, а назад не повернеш. Не вміє ще людина керувати такими складними процесами та явищами. Нема в неї стільки розуму, щоб управляти ядерною енергією...

49. А парниковий ефект, який загрожує всій планеті? От розігріється планета, розтануть льодовики і буде біда, потоп почнеться...

50. А бездумне осушення боліт? Винищення тварин, вирубка лісів?

51. Викиди промисловістю відпрацьованих газів в атмосферу, забруднення річок, морів... Цього тобі мало?

52. Ну, воно то так. Але ж людина все-таки — головна.

53. Головна — природа. А людині дано розум, щоб жити розумно, щасливо, вміло користуватись природними ресурсами, а не губити і не нищити їх. Тому всі ми повинні зрозуміти, що природа — це головне, а ми всього лише маленька часточка її і повинні любити і берегти природу.

54.  А найголовніше — жити в гармонії з природою. Бо від діяльності людини сьогодні залежить безпечне і процвітаюче майбутнє всієї планети. Ось де вона повинна проявити свій розум, даний природою. Берегти, любити цю природу, живу і неживу красу Землі, для цього даний людині здоровий глузд!

55. А от прийшли ми сюди відпочивати, загадки загадувати. А через того Сашка про все забули. І почали суперечку...

56. Ну, ти чого сердишся? Давайте будемо відгадувати загадки.

Діти виконують пісню про природу.

Загадують загадки і відгадують.

58. Перше — сніп по обмолоті

 На покрівлю хати,

 Друге — жінка, ще точніше —

 Материна мати.

 А коли в одному слові

 Поєднати те і те —

 Буде квітка, що весною

 Жовтим цвітом зацвіте. (Кульбаба.)

59. Чого ти став та й дивишся, зірви мене — поживишся. (Ягода.)

60. Вдень у небі гуляє, а увечері на землю сідає. (Сонце.)

61. Коли мати входить в хату,

 Всіх вона вкладає спати.

 А як батько заходить,

 Всіх на ноги підводить.

 Хто зуміє відгадати,

 Що за батько, що за мати? (День і ніч.)

 62. Ану, відгадайте, друзі, що це значить.

 Він завжди за нею в небесах простує,

 Його кожен чує, та ніхто не бачить,

 Її кожен бачить, та ніхто не чує. (Грім і блискавка.)

63. Червоні коромисла через річку повисли. (Веселка.)

64. Навесні я тебе радую, влітку прохолоджую, восени годую, а взимку грію. (Дерево.)

65. Вона без кольору і смаку,

 Однак стоїть, а чи біжить,

 Дає життя і радість всяку,

 А от без неї не прожить. (Вода)

 66. Рукава у неї є, але рук немає.

 І біжить, але без ніг. Хто таке вгадає?

 Коло неї є міста, і сади, і села,

 А вона прозора вся і завжди весела. (Річка)

 67. День іде і ніч іде.

 О! Та ще і ллється!

 Що воно, береться де?

 І як воно зветься? (Дощ)

68. Ласкаве, ніжне, кольорове

 І навіть з дощиком — чудове!

 Так квіточками нас дивує,

 Ожину щедро нам дарує. (Літо)

 69. Гримить громисько грізно, гулко,

 Рокоче блискавиці вслід.

 А з хмари літньої — пігулки...

 Де раптом взявся влітку лід? (Град)

70. От скільки загадок діти знають. Я їх дуже люблю, через те, що вони такі маленькі і прямо про щось не говорять, а так закручено, що деколи важко зрозуміти, про що вона, та загадка. А як відгадаєш, то так радісно.

71. А сьогодні всі загадки були про природу, про довкілля, яке треба охороняти, дбати про нього. Адже від того, яким воно буде, залежить здоров’я наше і всіх людей. Тому треба посадити багато дерев, квітів.

72. Навіщо? Вже й так насадили тих дерев повно... Куди не глянь — скрізь дерева!

73. Сашко, чого ти весь час ідеш проти всіх? Ну, хіба не розумієш, що дерево — це життя, це чисте повітря, це краса, влітку — тінь, волога, місце для гніздування птахів. Це ж користь яка для всіх, а ти все незадоволений чимось.

74.   Дерев посадимо багато, і буде ліс рости.

 І квітка в вранішню годину захоче зацвісти.

 Повітря стане дуже чисте, для тебе і для всіх,

 Пісні лунатимуть пташині, і задзвенить там сміх.

75.   Планета стане в нас зелена, пустелі пропадуть.

 В лісах пташки, звірята різні пристанище знайдуть.

 Бо ліс — це диво, ліс — це казка, зелена й росяна.

 Красивий в кожну пору року, найкращий, як — весна!

76. Це місце для гусені й різних шкідників...

77. Ага, правильно, це ще й місце для вредних Сашків, які лазять на ті дерева, ламають і нищать зелені насадження. Ось де справжні шкідники! Бо гусінь пташки з’їдають. А Сашки-пустуни — це такі шкідники, яких світ не бачив.

78. Ну, досить, не сваріться. Давайте ліпше придивимось до природи, пофантазуємо, пограємось, відпочинемо, бо сьогодні ж свято.

79. І ніякий я не шкідник. Я дерев не ламаю. Отак. А що то ти говорила про якісь царства? Це що? Казка якась?

80.  Природа — це таке безмежне диво, що скільки б ти не дивився на цю красу, а вона все ж вражає, дивує, надихає. Вона сама і є дивовижною казкою.

81. Справді. Довкілля вражає своєю красою.

 Прокинулись берізки білі,

 Дерева скоро зацвітуть.

 Весна кружляє у довкіллі,

 А в небі хмароньки пливуть.

82.   Пташки вертаються додому.

 І знову зазвучать пісні.

 Долають всі зимову втому,

 А дні теплесенькі, ясні!

83.   Прокинулись берізки білі,

 Щоб в зелен - листя одягтись.

 Весна — господарка в довкіллі.

 До сонця квіти потяглись.

84.  Дуби і сосни величаві,

 Озер блакить і синь небес.

 Високі верби кучеряві

 Кудись зовуть у край чудес.

 І я захоплено дивлюся,

 Ловлю щасливу, дивну мить.

 Люблю це все і признаюся:

 Я без краси не зможу жить.

86.   Дуби старезні бачили багато,

 Осички дрібним листям шелестять.

 Верба над річкою схилилася крилато,

 Кремезні сосни, ніби ввись летять.

 І — це моя земля! Це Україна!

 Любов до неї в серденьку несу.

 Люблю цю землю, матінку єдину.

 Я бачу, слухаю її дзвінку красу.

Гра «Струмочок». Діти парами стають один за одним. Між ними проходить одна дитина, вибирає когось із пари. Вони стають уже вдвох в кінці. Той, хто залишився, іде знову між дітьми і вибирає іншого.

87. Ви тут так захопились грою, що не помічаєте, що зараз дощ проллється на вас. Погляньте, яка хмара на горизонті. Всі квіти постуляли пелюстки, а вони граються і ні про що не думають, говорять собі, та й усе. Гайда додому, збирайтеся швидше.

88. А й справді, зараз дощ буде, ось і перші краплі... Накривайтеся швидше.

Накриваються ковдрою, на якій сиділи. На сцену вибігає Дощ.

89..Дощ.

А ось і я — Дощик краплистий, весняний, норовистий. Я на землю прийшов, щоб її умити і водичкою живою все довкіл скропити. Чого поховалися? Дощику злякалися? Ану виходьте, разом погуляємо, бо ж я гуляка-дощ і самому мені зовсім не цікаво! Гайда до мене, разом нам буде весело!

90. Вітер.

 Любий ти наш Дощику, припиняй.

 З лісу, з поля й стежечки утікай.

 Ми за сонцем скучили весняним,

 За його проміннячком золотим.

 Подощив нам трішечки, та й іди,

 І погоду гарную приведи.

 Я широкі крилечка розіпну

 І ту чорну хмароньку прожену.

 Вийди, вийди, Сонечко, та й світи.

 Хоче кожна квіточка зацвісти.

 Бо весна красунечка вже прийшла,

 Всім нам світла хочеться і тепла.

 Погуляв ти з дітками, та й іди

 І нам ясне Сонечко приведи!

91.  Дощ.

 Я без запрошення не йшов сюди,

 Земля мене про це просила!

 Казала: «Дощику, прийди,

 Мені вологи дуже треба й сили».

 Я залюбки прийшов, полив поля,

 Умив траву, листочки молоденькі,

 Щасливо усміхнулася земля.

 І все рости взялося помаленьку.

 А зараз попливу в далекий край,

 Щоб людям і землі добро творити.

 Ну, Вітрику-вітриську, прощавай!

 З тобою в парі нам довіку жити!

Дощ утікає, а Вітер ще кружляє. Звертається до дітей.

92.  Вітер.

 Що ж, бувай, наш Дощику, прощавай,

 А тоді, як просимо, прилітай.

 Ми без тебе, Дощику, пропадем.

 Залітай, як просимо, коли ждем.

 Почекайте, хмари я розведу

 І веселе Сонечко приведу!

 Бо так треба світла нам і тепла,

 Щоб земля вся квітами зацвіла.

 Відкривайте, хмароньки, небеса,

 Хай приходить Сонечко і краса.

Виходить Сонце.

93.  Сонце.

 Ви гукали мене? Ви чекали мене?

 Ось я, Сонце, прийшло — вогняне і ясне!

 Освічу і зігрію ліси і поля,

 Щоб вам тепло було, щоб розквітла Земля.

 І для кожного з вас подарую тепла,

 Щоб душа ваша світла, як сонце, була.

 Ви для мене тепер заспівайте пісні

 Та ще й танці свої покажіть вогняні!

 Я люблю вас усіх і даю всім тепло,

 Щоб на рідній Землі людям добре було!

94. Сонце. Погляньте, діти, хто це йде до нас?

95.  Веселка.

 Це я — Веселка, бо для мене час.

 Був дощ і хмари небо затуляли,

 Тепер же хмари вдаль повідпливали.

 А Сонечко краплинки освітило —

 В них промені свої переломило.

 І сталось диво в небі угорі,

 Заграли дивні-дивні кольори.

 Це райдуга-веселонька заграла,

 Над ріками містки побудувала.

 Щоб диво-казка до людей прийшла,

 Їм кольори барвисті принесла

 І радість-казку, та чарівні мрії,

 І веселкові, райдужні надії.

 А кольорів у мене сім —

 Вони відомі вам усім!

96.  Щоб краще їх запам’ятати, давайте разом називати: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий!

97.  Опустила містки кольорові

 Через ріки, озера й поля.

 Гляньте, райдуги всюди чудові —

 Стала казкою рідна Земля!

98.  А тепер розкажіть, які ви знаєте прикмети про веселку?

99.  Коли в небі з’являється кілька веселок — це на тривалий і теплий дощ.

100.  Веселка віщує зміну погоди: вечірня — гожу, а вранішня — дощову.

101.  Веселка на заході — на дощ, на сході — на гарну погоду.

102.  Якщо веселка після дощу швидко зникає — на добру погоду, коли довго п’є воду — на негоду.

103.  Висока крута веселка — на вітер, низька, положиста — на дощ.

104.  От бачите, як цікаво знати прикмети про веселку. Глянеш на неї і будеш знати, якої погоди очікувати. А сьогодні веселка весела, кольорова, чарівна — це до гарної погоди!

105. От яка казка завітала до нас! Це все природа, дивовижна і неповторна. За якусь годину було сонячно, погідно і тепло. Та раптом напливли хмари, пройшов дощик і умив землю. Відшумів вітер і порозганяв хмари, виглянуло сонечко і з’явилась на небі дивовижна веселка, мов чарівна казка. Хіба ж не диво?

106.  Природа — це найдивовижніша казка! У природі все цікаве і дивовижне, неповторне і дуже красиве. Особливо вражає і захоплює природа рідного краю, наше українське довкілля, бо це наша рідна земля, найдорожча у світі!

107. Природа — це ще натхнення, творчість! Скільки дивовижних картин написали художники, скільки неповторних полотен вони створили!

108. Скільки віршів написали поети! Сюжети для своїх творів і натхнення вони беруть у матінки-природи Яке тут диво скрізь навколо мене!

109.   У рідному краю — така краса!

 Барвисті квіти, листячко зелене,

 І голубі бездонні небеса!

110. А скількох людей саме природа надихала на створення чарівної, прекрасної музики, яка зворушує людські серця, робить їх чуйними, добрими, ніжними. (Звучить музика за вибором вчителя.)

111. Мені теж так хочеться співати! Бо музика — це завжди радість і щастя, тоді піднімається настрій і хочеться жити і радіти. А тобі так само?

112. Звичайно, так само! Музика — це здорово, без неї я не уявляю свого життя. Музика — це краса, лірика! Взагалі — це велике диво. Бо в природі теж є дивовижна музика. Вона звучить в усьому: у маленькому джерельці і у струмочку, у польоті джмеля і у співах пташок, у шумі дерев і у нічній тиші...

113.   Прислухайся — Земля співає!

 І линуть звуки чарівні.

 Усе в природі голос має

 Й свої наспівує пісні.

114.   Від сну травичка потяглася,

 А мак голівку розігнув.

 Роса дзвеніти узялася,

 Тихенько вітерець зітхнув.

115.   Заграло листя на тополі,

 І очерет зашелестів.

 Чарівні звуки линуть в полі,

 Звучать мелодії без слів.

116.   Осика листячком тріпоче,

 Сосна задумливо шумить.

 Далеко в небі грім гуркоче,

 З-під кореня вода дзюрчить.

117.   Он стогне дуб, верба зітхає,

 Зозуля роки нам кує.

 Струмочок весело співає,

 А клен шепоче про своє.

118.  Берізка з вітром розмовляє,

 Ялина з буком гомонить.

 Метелик квітку забавляє,

 Об берег річка плюскотить.

119.   А хвиля хвилю доганяє,

 Щоб не спізнитися, бува...

 Прислухайся, Земля співає,

 Земля — звучить, вона — жива!

120.  Щебече соловейко в гіллі,

 А в небі ластівка дзвенить.

 Лунають звуки у довкіллі...

 Усе співає, все звучить!

Діти виконують пісню на вибір учителя.

122. Природа — це невичерпне джерело краси, натхнення, радості, щастя. У природі є все, щоб людина була не тільки ситою, здоровою, задоволеною, але й могла відпочити душею, творити, радіти і бути щасливою.

123. Тому природу треба любити і берегти.

124.  Треба вчитися її розуміти, вчитися дивуватися і бачити красу в кожному витворі природи: у стрімких потоках і тихій річці,

125.   У високих горах і зелених лісах,

126. У синьому небі і у дивовижних хмарках, які нагадують слоненят чи мавпочок,

127. У безмежних полях і в малій калюжі, де відбилося велике небо,

128. У далеких зірочках, що підморгують нам і кличуть та манять до себе.

129. Природа — це велике і незбагненне диво, яке людині треба розгадати протягом свого життя. І, мабуть, немає дивовижнішої і таємничішої казки за саму природу.

130. А скільки в ній непізнаного, нерозгаданого, величного і дивовижного! Лише будь уважний, умій роздивитись і прислухатись, збагнути і здивуватись. Природа — це справді велике диво!

131. Давайте будемо постійно думати про це і все робити для того, щоб зберегти Землю:

132.  Насаджувати дерева, щоб шуміли ліси, бо вони дають кисень, житло і поживу для тварин і людей;

133. Очистимо річки, малесенькі струмочки і джерельця від бруду, щоб стала чистою і прозорою, здоровою вода, а тоді і люди будуть здоровіші;

134. Насадимо квітів, щоб красивим стало наше довкілля і дарувало кожному серцю красу і радість, задоволення і казку.

135. Людина може зберегти свою Землю, якщо з дитинства буде любити чарівне довкілля, берегти кожну квіточку, кожне деревце, кожну билинку в полі. Коли вона перестане кривдити братів наших менших, боротиметься з браконьєрами. Коли людина усвідомить, що вона залежить від природи і буде турбуватися про довкілля, щоб воно було чистим, гарним, зеленим і таким самим казковим та дивовижним, яке надихає людину на творчість, дарує радість, щастя і життя.

Діти виконують пісню про природу.