ЧАРІВНА КУЛЯ
Дівчата. Ой
яснеє сонечко
Припекло,
припекло;
Ясне щире золото
Розлило, розлило.
На вулиці
струмені
Воркотять,
воркотять,
Журавлі курликають
Та летять, та
летять.
Засиніли проліски
У ліску, у ліску;
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся
в війку.
Ой. сонечко, батечку,
Доголи, догоди.
А ти,
земле-матінко,
Уроди, уроди.
Весна співає пісню «Дівчина Весна»
( І-за тину вискакує хлопчик в українському одязі.
Дражнячись з дівчаток,
він смикає їх за кіски та
стрічки. Дівчата, закінчивши пісню, сваряться на нього, а потім, обступивши міцним кільцем не випускають).
Хлопчик. Ой, дівчата! Відпустіть!
Дівчата. Не відпустимо …
Хлопчик. Відпустіть ..
Дівчата. Еге, ні! Не відпустимо! А
проте... Відгадай загадку, то може й
відпустимо...
Дівчинка.
Поле — не міряне, Вівці — не
лічені, Пастух — рогатий.
Хлопчик. Пастух — це місяць. Відгадав?
Дівчата. Відгадав!
Хлопчик. Вівці — це зірки, поле — це небо Відгадав? Відпустіть! (Поривається бігти).
Дівчата. Все рівно не відпустимо!
Хлопчик. Відпустіть, я вам хлопців приведу!
Дівчата Ну, тоді
йди, та швидше. (Хлопчик кличе товаришів і вони виходять з-за типу).
Дівчина. Хлопці, дівчата! А давайте пісню заспіваємо,
Всі. Давайте.
Дівчина. Дівчата! Давайте викличемо
хлопців на змагання. Ану, хто не боїться
через вогнище перестрибнути?
(Діти
стрибають через «вогнище», а в цей час Чорт і Відьма тихенько, крадькома
знімають з «неба»- зірки та місяць і лякають дітей).
Відьма. Ну що, братику? Всі зіроньки зібрали? Нічого не
залишили? Нехай тепер в пітьмі потанцюють!
Чорт. Нехай,
нехай!
Діти. А ми вас не
боїмося, у нас вогнище є!
Відьма. Ох,
вогнище! Ох, не боїтесь! Добре, що нагадали. Зараз я його
зачарую і перетворю на свого друга вірного. Найкращий час для злих
чарів — це ніч, пітьма. Мій друг такий, що не тільки місяць, він і сонце
проковтне.
(Грає музика. Відьма
чаклує над вогнищем.. Чорт хапає вогнище і зникає, а на сцені з'являється
Змій Горинич).
Змій. Спасибі тобі,
стара, що звільнила мене з цього полону. Тисячі років сидів я у печі: варив людям каші та
борщі. Тьфу-тьфу-тьфу! Ну, а тепер я на волі! Стережіться мене, люди добрі.
(Діти, що поховалися за тини при появі Змія, виглядають і
кричать).
Діти. А ми все рівно вас не боїмося. Ми вас у темряві перебалакаємо.
Дівчина. Ми носили воду в ситі на дерева не политі. Воду в ситі
не носити, саду ситом не полити.
Чорт. О! Згадав! На дворі трава, на траві дрова.
Дівчина. Коси, коса, поки роса. На сорок сорок сорок морок.
Чорт. А я більше нічого не знаю. Відьмо, придумай що - небудь.
Діти. Ага! Перебалакали! Наша
взяла!
Відьма. Ну, почекайте, почекайте. Зараз ви не так закричите
Чорт. Що ж його придумати? Як
дітей провчити?
Змій. Тепер вже я вам допоможу.
Тисячу років сидів я у вогні. Біля тепла грілося багато людей. Були розумні,
були й не дуже. А один дивак все сидів біля печі та виспівував: а, о, у, е, й,
і.
Відьма. Ой! Знаю, знаю. Мене так колись ледь на сковорідці не
підсмажили. Лечу над нічним селом, чую, щось гуде: а, о, у, й, і. Ну, думаю, це
десь уже вся нечиста сила зібралась, — мене дожидають. Залітаю з усього розмаху
в димар, а там...
Чорт. Знаю! Це ж я тебе від смерті врятував. Якби не я, добре б
тобі перепало! А потрапила ти до вечірньої школи, де селяни читати вчились. І
виспівували вони звуки рідної мови, без яких жодного слова не вимовиш.
Змій. Ну так ось. Давай відберем у дітей голосні звуки. Без них
жодна пісня не заспівається, жодне слово не вимовиться.
Чорт. Давайте!
Відьма. Я зараз прикинусь та й запрошу діточок
заспівати. А коли вони заспівають, ви вихоплюйте голосні та й тікайте. (Підходить
до тину й кличе). Дівчата! Хлопці! Дорогенькі! Досить уже нам сперечатись!
Давайте заспіваємо разом, і я з вами. Отієї вашої... про калину.
(Діти
співають пісню «Ой, у лісі калина», а в цей час Відьма, Чорт та Змій
роблять вигляд, що відбирають у дітей звуки і ховають до торби. Пісня замовкає
недоспівана. Діти злякані).
Відьма. А тепер ви нам не потрібні! Зникніть! (Розмахує
руками. Діти втікають).
Чорт. От добре. А тепер побігли
далі злі діла творити. (Вибігають).
ДІЯ ДРУГА
Грає мелодія.
Барвінок. Ромашко, сестронько! Чула, що нечиста сила надумала?
Ромашка. Та чула, сестрице. Як же нам допомогти бідним дітям? Що
придумати? Ой, дивись, що за чудасія!
(Грає музика і з'являється НЛО. Це великий космічний
корабель- тарілка», за яким ховаються троє інопланетян. НЛО зупиняється, з
нього виходять інопланетяни).
1-й інопланетянин Тисячу років літаємо ми
Чумацьким шляхом і ніколи не збивалися з нього...
2-й інопланетянин. А цього разу раптом почали неправильно
показувати стрілки космічних компасів і ми змушені були зробити посадку.
Ромашка. Вибачте, ви хто? І про який Чумацький шлях говорите?
3-я інопланетянка. Ми — жителі Планети Радості, що
знаходиться в сузір'ї Лебедя.
1-й інопланетянин. У нас дуже красива і зелена планета, на
якій панує тільки добро. Всі мирно живуть і працюють. Тому у нас ніхто не
хворіє. Коли мирно жити — не будеш хворіти.
2-й інопланетянин. Механізми нашого зорельота розраховані
на промені зірок, що утворюють Чумацький шлях. А ці зірки кудись зникли.
Барвінок. Знаю. Росіяни Чумацький шлях називають «Млечный путь».
Ромашка. І я згадала. Адже росту я біля доріг, і знаю, що в
давнину сіль можна було роздобути тільки в Криму, біля Чорного моря. Тому й
їздили українські селяни волами на Крим по сіль. Селян цих називали чумаками. Орієнтувались вони по зірках, які й
одержали назву «Чумацький шлях».
1-й інопланетянин. Але куди ж зникли зорі?
Ромашка. Це ж їх нечиста сила вкрала: Відьма, Чорт та Змій
Горинич, Ще й голосні звуки вкрали. Зло сіють!
2-й інопланетянин. Як же повернути зорі? Кого боїться
нечиста сила?
Барвінок. Змій Горинич найбільше боїться Котигорошка. Цей
маленький хлопчик з'явився на світ із звичайнісінької горошини, а зміг здолати
самого Змія Горинича.
3-я інопланетянка. А кого боїться Відьма?
Ромашка. А відьма найбільше боїться Івасика-Телесика. Адже це він колись її доньку Оленку в печі
спалив.
1-й інопланетянин. А кого боїться Чорт?
Ромашка. А Чорт, коли один залишиться, воювати не буде. Сам втече.
2-й інопланетянин. Де ж знайти Котигорошка та Івасика -
Телесика?
Барвінок. Пішли по білому світу. Може, добрі люди й підкажуть.
Яблунька. Ох, важко стояти, гілочками хитати. Важкі яблука до землі
гнуть, дихати не дають!
Діти. Яблунько, яблунько!
Ромашка. Ти не знаєш, де можна знайти Котигорошка та Івасика-Телесика?
Яблунька. З'їжте по яблучку та підв'яжіть мої гілочки, то і я вам
допоможу.
Ромашка. Добре, зробимо, як просиш.
(Підв'язує стрічкою «гілочки». Всі беруть
з кошика Яблуньки по яблучку і їдять).
3-я інопланетянка. Ой, які смачні! А ми й не знали, що
таке яблуко.
Яблунька. Спасибі, дітки. Тепер і я вам допоможу. Івасик-Телесик та
Котигорошко сидять на Чарівному озері та ловлять рибку. Візьміть ось це
яблучко. Куди воно покотиться, туди й вам слід йти.
Ромашка. Спасибі, Яблунько.
(Звучить музика. Яблунька зникає. Діти «вирушають у
дорогу». З'являється Піч).
Піч. Ох, важко! Ох, важко!
Барвінок. Бабусю-пічко! Скажіть, де знайти Котигорошка та
Івасика-Телесика?
Піч. Ой, дітки. Зла Відьма забрала вогонь, нема в мені вже
зовсім тепла. Скоро пиріжки захолонуть, зачерствіють. Відчиніть заслінку та й
з'їжте по пиріжечку. Смачні: з маком, сиром та калиною. Тоді я допоможу вам.
Діти. Добре, зробимо. (Беруть по пиріжку).
2-й інопланетянин. Ой, які смачні. Треба у вас навчитися
пиріжки пекти.
3-я інопланетянка. Ми живимося космічною енергією, а
таких смачних речей і не куштували.
Ромашка. Спасибі.
Піч. Спасибі й вам, діточки. А до
хлопців вам недалечко йти. Станьте он на тому горбочку та й покличте, як
матінка Івасика кличе. Він і припливе.
(Діти «йдуть» далі, кличуть: «Івасику-Телесику, приплинь,
приплинь до бережка!» (2 рази).
Телесик. Чую, чую, пливемо!
(З'являються Котигорошко та Івасик-Телесик).
Телесик. Що трапилось? Хто нас кликав?
Котигорошко. Що, моя довбня знову потрібна?
Ромашка. Так, славні наші хлопці. Нечиста сила зірки з неба
вкрала, ще й голосні звуки сховала. Зло сіє.
Котигорошко. Ну то ж, повоюємо!
Телесик. А де сили не вистачить, там хитрістю переможемо. Бабусю-Пічко!
Пішли з нами, ти нам ще в пригоді станеш.
(Звучить музика. Всі «рушають» у дорогу. З'являється НЛО.
Музика змовкає, чути голос Відьми).
Відьма (за лаштунками). Чорте! Зміє! А що ще погане зробити?
Телесик. Тихо! Ховайтесь! Сюди нечиста сила суне.
(Барвінок. Ромашка. Телесик, Котигорошко ховаються за
тинами. Інопланетяни — за НЛО).
ДІЯ ТРЕТЯ
(Чути свисток Відьми.
З'являються Відьма, Чорт, Змій Горинич).
Чорт. Ой, дивіться, що за диво!
Щось Із місяця злетіло.
Це ж якийсь космічний дім.
Хтось сидіти мусить в нім.
Відьма. Нам сьогодні повезло:
Це ж тарілка - НЛО.
Змій. Якщо й справді це тарілка,
Де ж та ложка?
Де ж та вилка?
Відьма Обізвався,
ненажера!
Чорт. Хто ж в тарілочці сидить?
Чи хто свій, чи невідомий?
Як же туди залізти?
Відьма. Ну. казкові чародії.
Хто з вас першим йде до дії?
Чорт. Змія.
Я-я-я!
Відьма. Першим справу буде мати той, в кого розуму
багато. Річ складна; не я, не ти. Піде він — три голови. (Змій
підходить до тарілки і стукає по ній).
Відьма. Що ж
ти бемкаєш. Зміюко!
Це ж тендітна, ніжна штука!
Бач,
який!
Доріс до неба, а такий...
Головою думать треба!
Змій. Головою?
А якою?
В мене їх, як бачиш, три.
Я
до хитрощів не вчений,
Головатий,
а нечемний.
Чорт. І як туди потрапити? (Принюхується).
Змій. Щось тут людським духом пахне!
Котигорошко (виходить із-за тину). А чого б і не пахло, коли я прийшов?!
Змій. А ти чого прийшов — битися чи миритися?
Котигорошко. Звичайно, битися! Он уже хліб випікати треба, а вогню в
печі немає.
Змій. Еге! Не хочу
в піч! Я тебе краще поборю!
Котигорошко. То давай! Відступіть, не заважайте, ми чесно битися
будемо!
(Звучить музика. Змій і Котигорошко б'ються. Котигорошко
«відрубує» дві голови Змія. Змій кричить).
Змій. Ой! Не вбивай! Краще вже в
печі сидіти, ніж зовсім померти,
Котигорошко. Ну, тоді в піч!
(Змія підводять до печі й «вкидають» в середину).
Телесик. Ура! Перемога!
(Вистрибує із-за
тину. До нього
підбігають Чорт і Відьма. Міцно тримають).
Відьма. А що, Телесику, впіймався? Твій товариш Котигорошко знищив
Змія, а я — підсмажу тебе, та й повечеряємо разом з Чортом.
Телесик. А на чому ви мене будете в
піч вкидати?
Відьма. На лопаті ж бо... (Несе лопату). Сідай.
Телесик. Так? (Кладе ногу, потім руку, потім голову, а Відьма
все каже, що не так). А як же? Покажи сама!
Відьма. Ну то ж подивися.
(Відьма сідає на лопату, а Котигорошко і Телесик «вкидають»
її в піч. Відьма кричить: «Ой, рятуйте.' Ой, боляче! Ой, пече!» Чорт злякано
бігає по сцені, кричить: «Куди ж собі сховатися ?» Діти виносять зв'язаного із
соломи Солом 'яного Бичка і ставлять під тином. Чорт, натрапивши на Бичка,
кричить: «Геть з дороги!» Потім починає бити його, аж поки повністю не «прилипне»
до смоляного боку).
Чорт. Ой! Відпустіть! Відпустіть! Я більше так не буду!
(З НЛО виходять інопланетяни і розглядають Чорта).
Ромашка. Та пожалійте вже їх. Може, й
справді не будуть!
Котигорошко. Вилазь вже, нечиста сило! Останній раз пробачаємо. А ти,
Зміє, залиш вогонь у печі, щоб людям був. (Змій дмухає у піч).
Барвінок. Вони ж нам ще й голосні звуки не повернули, і зорі не
віддали. А вже вечір надходить. (Підходить до нечистої сили). Віддайте
дітям голосні звуки!
1-й інопланетянин. Віддайте зорі!
Відьма. А що нам за це буде?
Ромашка. От Відьма! ТІльки-но плакала, а вже знову за своє!
2-й інопланетянин. Добре, Відьмо! Віддамо ми вам за це
Чарівну Кулю. Одна в нас залишилася, та все ж за зорі — віддамо. Ця куля
виконає всі ваші бажання!
Відьма (до Чорта). Оце так! Ніколи не думала, що нам знову поталанить. Знову
почнемо чорні діла творити, ще гірші, ніж до цього. (До інопланетян). Звичайно,
звичайно! Забирайте свої зорі!
Чорт. Вішаю, вішаю. (Вішає
на «небі» зорі).
Відьма (до дітей). А ви чекайте! Будуть вам звуки! Ой, будуть! Ще й як
закричите: а-а-о-о!
Змій. Давайте швидше кулю. Я загадаю бажання, щоб на землі все
добро зникло, а панувало одне зло. (Бере Кулю і раптом починає говорити
лагідним голосом). Ой! Я вже перебудувався! Я за мир вже і тому звусь тепер
не Горинич, а Змій Гаврилович.
Котигорошко. Дай я тебе обніму. Тепер ми з тобою навіки друзі. (Обнялись
і виходять).
Відьма. Що це з ним? Чи не захворів?
(Чорт, закінчивши розвішувати зірки, підбігає до Кулі).
Чорт. Давайте, давайте мені Кулю! Я загадаю бажання, щоб всі
пісні, танці та сміх зникли. Ой, як я їх ненавиджу! Може, тоді й Змій до тями
прийде?!
(Бере Кулю. Чути спів солов 'я (запис).
Чорт. Ой, як гарно! Солов'ї заспівали! І чому це я раніше цих
пісень не чув? Беріть звуки! (Розкидає, розмахуючи руками). Забирайте!
Навіщо вони мені? Співайте, розмовляйте рідною мовою!
Відьма. Та що це з вами? Це не зла Куля, а добра. Не віддам
зірок! (Біжить зривати зірки).
(З-за тинів вибігають діти в українських костюмах, ловлять
Відьму і ведуть до Кулі. Відьма торкається Кулі, перетворюється на дівчинку).
Відьма. І справді! Навіщо бути злим? Воювати, проливати чиюсь
кров, сіяти горе та смуток. Хіба не краще співати пісень, веселитись, дружно
працювати, жити в мирі та злагоді. А я стану людей лікувати. Адже я різні трави
знаю, ліків нароблю. Скоро і в нас, як на Планеті Радості, жодного хворого не
залишиться.
Хвороби болючі, болісті колючі!
Заклинаю вас, відкликаю вас.
З кісток, з шкіри, з голови, з очей.
Йдіть собі лісами й горами,
Пливіть ріками та морями.
Як не підете по волі, полізете поневолі.
Щезни, пропади, білу кість не йми.
Щоб був здоровий, як горіх, твердий, як камінь.
Щоб хвороба пішла, звідки прийшла,
І до цього тіла не мала ніякого діла.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
(Виходять всі діти).
1-а українка. Спасибі вам, казкові герої, що зберегли для нас звуки
рідної мови, пісні та звичаї народні.
2-а українка. Спасибі й вам, інопланетяни, що допомогли нам.
3-я українка. З давніх-давен дорогих гостей стрічали в Україні
хлібом-сіллю. Прийміть і ви його з наших рук.
( Українка підходить до печі, бере звідти хліб-сіль і
вручає інопланетянам).
4-й українець. Щоб
були такі міцні,
Як цей хліб
запашний;
Щоб були такі
величні.
Як цей хліб
пшеничний.
5-а українка. Візьміть
вінок плетений,
Калиною зарум'янений,
Росою политий.
На щастя, на
здоров'я!
3-я українка. А
тепер, мої милі,
Я вас всіх
обсію,
Щоб були
здорові,
Як гайок
дубовий,
Прожили довгі
літа,
Скільки цього
жита.
(Обсіває
всіх присутніх).
1-й інопланетянин. Спасибі вам на добрім слові.
А ви бережіть свою землю, свою мову та звичаї народні.
2-й інопланетянин. Ми багато країв пролітали та кращого,
ніж ваш, не зустрічали.
3-я інопланетянка. Не забувайте мову!
Бережіть
її. Бо...
Якщо забув ти рідну
мову,
Яка б
та мова не була,
Ти
втратив корінь і основу,
Ти
обчухрав себе дотла.
4-й українець. Мово
рідна!
Слово рідне!
Хто вас
забуває,
Той у грудях
не серденько,
А лиш камінь
має.
Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити.
Ненька наша мила.
Весна. От тому плекайте, діти,
Рідненьку мову,
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
Звучить музика.
Немає коментарів:
Дописати коментар