Свято української кухні ( 4 клас)

                                                       Свято української кухні ( 4 клас)

Вчитель. З давніх-давен Україна славилася своєю багатою кухнею. І понині її страви користуються популярністю не лише на Україні, а й далеко за її межами. Це зумовлено їх високими смаковими й поживними якостями, різноманітністю використовуваних продуктів та видів кулінарної обробки. 

Українській кухні властиві різноманітні способи приготування: смаження, тушкування, варіння, печіння, пасерування, запікання. 

Українська кухня створювалася протягом сторіч, тому в ній відтворено не лише історичний розвиток народу, а й природно-географічні умови того чи іншого регіону, його культурно-побутові традиції, а також зумовлені ними напрями господарської діяльності. "Кожний край має свій звичай", "Що сторона, то новина", "Світ один, та різні звичаї", - говорять українські народні прислів’я. Кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами, національними традиціями.  Отож, про все попорядку.

1. Учн. Гей, дорослі, хлопці та дівчата,

              Всіх ми раді привітати,

             Всіх запрошуєм на свято,

             Буде посмішок багато,

             Буде радість, смачна казка,

             Тож заходьте всі, будь - ласка!

2. Учн. Прошу, гостоньки, до моєї господи,

            У моєї господи всього доволі:

             І хліба, і солі,

            Лежать калачі з ярої пшениці,

            І пиріжки з ярої гречки.   

3. Учн. …, то з чого ж почнемо?

4. Учн. А ми вже почали,  продовжуй, …!

5. Учн. Тема  нашого зібрання дуже корисна, приємна, смачна для кожної людини. Бо народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати.

6. Учн. Сьогодні ми з вами дізнаємося про при­готування страв нашими прадідами, розповімо, як го­туємо страви в наш час; про сучасні рецепти приготуван­ня їжі. Насте, ось подивися скільки страв на столі! Чого тільки тут нема!

7. Учн .З давніх-давен  страви  українські  відомі світові, відзначаються різноманітністю й високими смаковими якостями.

8. Учн. А початком, основою української кухні були зерно та крупи, котрі символізували нашу хазяйновитість. Каша була насправді національ-ною стравою. Готували її з пшона, а згодом із завезених в Україну з далеких країв рису та гречки. Однак за пшоно ніколи не забували.

9. Учн. Щоб одержати крупу, зерно обробляли на     круподерках або товкли у ступах. Це була повсякде-нна обідня страва, друга після  борщу.                  1. Найулюбленішою по всій Україні була гречана каша, на південному заході України і в Карпатах готували кукурудзяну кашу, у деяких районах Полісся й західного Прикарпаття — вівсяну, на Лівобережжі — ячну. А мені подобається гарбузова каша.

10.Учн. Не задивляйся, …! Продовжуй говорити далі.

11. Учн. … , але з чого почати?

12. Учн. …, ти вже почала. Стільки тут наговорила, що, мабуть, час і розходитися.

13. Учн. Ні, ні!

14. Учн. Добре. Почнемо з фольклорного жанру — прислів'я. Ви, друзі, подумайте, які прислів'я підходять до нашого свята, а я почну перша: «Хочеш їсти калачі — не сиди на печі».

15. Учн.. «Яка пшениця, така й паляниця».

16. Учн. «Щоб рибу з'їсти, треба в воду лізти».

17. Учн. «Добрий борщик, та малий горщик».

18. Учн. «Гарна хата не вуглами, а пирогами»

19. Учн. А тепер ви, друзі, нам допоможіть.

20. Голоси. «Рибка без хліба бридка»,

21..  «Хліб та вода — козацька їда»,

22.  «Ласий як кіт до ковбаси»,

23.  «Заліз кіт на са­ло та й кричить: «Ма­ло!»,

24.  «Як мед, то ще й ложкою»,

25. «Як молодим бував, то 40 вареників з'їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу 50 умелю».

26. Учн. …, а як скажуть батьки про своїх дітей, коли в останніх гарний апетит?

27. Учн   А   ви   знаєте? Ні? Мені  здається  є  таке прислів'я «Оце їсть! Аж поза вухами лящить!»

28. Учн. «Їж, Мартине, мати ще підкине».

29. Учн.  «Допався, як дурень до мила»

30. Учн. А що можуть на це сказати діти?

31. Учн: Мабуть оце: «Дайте хоч миску з пи­рогами, хоч дідька з ро­гами», коли захочу їсти.

32. Учн. Насте, на цьому закінчуємо. Бо бачиш, у    присутніх слюнки течуть. Ближче до діла.

33. Учн. Почнемо мабуть з хліба, бо «хліб — всьому голова»

                  ( пісня про Паляниці )

33 аУчн. Працьовитий і гостинний український народ здавна славився хлібосольством. Зайдіть до української оселі на годинку – без частування господиня не проводить вас. Усе смачно, ситно, а головне корисно та невибагливо.

33 бУчн. За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль. Зай­деш — і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню.

33 вУчн. А ще було таке повір'я: «Хліб на столі — Бог у домі». В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості. Він єднає людей.

34. Учн. Я принесла на свято хліб і хлібобулочні вироби. Вони є у кожної родини на столі. Вирощувати і збирати хліб — тяжка праця. Тож шануймо хліборобів, а та­кож пекарів.

34 аУчн. Візьму я в руки хліб духмяний —

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе.

Цей хліб рум'яний на столі.

35. Учн А ось яка існує легенда про хліб.

Їхав парубок по степу конем і розорив ненароком якесь гніздо: наступив кінь копитом і побились яйця. А було то гніздо зміїне. Розлютилася змія і погналася за парубком,. — якби добрий кінь не втік, то вкусила б. Ось уже хло­пець удома, зітхнув полегшено, з дороги спати ліг. За­снув, і приснилась йому та сама змія, каже: «Ось постри­вай, як будеш женитись і на посаді  сядеш, я тебе тоді поцілую». Вранці забув про свій сон. Ось і час прийшов тому парубкові женитись. Сидить з молодою на посаді, за столом — гості. А змія ще до цього заповзла в хату, вилізла на стіл, обвилась круг хліба та й лежала. Підняла голову, щоб ужалити парубка, засичала. Він зблід, розгу­бившись і пригадав-ши давній сон. Гості стали з-за столу розбігатись. Тоді озвався хліб: «Ах ти, зла личино, як тобі не соромно? За розбиті яйця хочеш чоловіка життя поз­бавити. Подивись на мене:б’ють мене ціпами, місять руками, печуть вогнем, ріжуть ножем, а я ні на кого зла не

тримаю». Соромно стало змії, злізла зі столу і поповзла геть. Весілля йшло далі і щасливо завершилось.

36. Учн. Відома українська кухня різноманітними виробами з борошна. Пригадаймо давні козацькі страви: соломаху, тетерю, братко, сирники, вареники, мамалиґу, гречаники з часником та галушками, загреби, а згодом — вергуни, вертути, горішки, пампушки, пироги, млинці, оладки і багато, багато інших.

37. Учн. Але до хліба потрібна якась страва. 

38. Учн. Багато українських страв готували у фарши­рованому або шпигованому вигляді.  Це — голубці з м’ясом, крученики, яло­вичина шпигована з буряками, пе­ченя з картоплі зі свининою, перці, фаршировані м'ясом та морквою і так далі.

39. Учн. А все ж королем ук­раїнської кухні був і залишається борщ! Ще в сиву давнину його нази­вали «варивом із зілля», а вже пізніш — «борщ», оскільки обов'язковим його компонентом є буряк. Згодом ук­раїнський борщ зажив світової сла­ви. Українські кулінари подарували багато нових рецептів приготування борщу. З'явились вони й за межами України. Сьогодні лиш в Україні налічується понад 30 рецептів варіння борщу!

39 аУчн. Ця страва сприймається як те, без чого не можна обійтися, без чого відразу розпадеться життєвий ланцюг. Як не можна уявити моря без води, саду без дерев, так для українця немає обіднього столу без миски борщу.

39 бУчн. Чимало цікавих традицій, пов'язаних із бор­щем. Традиційно селяни відзначали цією стравою родинні свята, закінчення польових і           2.  городніх робіт.

39 вУчн. Подекуди борщ є обов'язковою весільною стравою. У Карпатах на весіллі його подають після капусти. На Полтавщині жодне весілля не обхо­диться без капусняку (різновиду борщу). На Поділлі наступ­ний після весілля день відомий, як «розхідний борщ» — перед тим, як розійтися по домівках, гості частуються борщем.

39 гУчн. Для борщу який готують на Різдво, господині не шкодують най­кращого м'яса — це ж обов'язкова святкова страва. А от  на Усікновення варити борщ заборонено, адже не можна у цей день різати нічого круглого, що нагадує голову,— буряків, ка­пусти, картоплі.

39 дУчн. Мабуть, кожен із вас, друзі, знав таку стародавню народ­ну закличку:

39 уУчн. Дощику, дощику!

Зварю тобі борщику

У новенькому горщику

Поставлю на дуба.

Лини, як з дуба,—

Цебром, відром, дійничкою

Над нашою пшениченькою!

40. Учн. Ти, … , так звабли­во розповідаєш про українські стра­ви, що гості наші ладні вже й щось покуштувати.

41. Учн. Е-е, ні! Українці завж­ди славились працелюбністю, пле­кали землю-матінку, а вже після доброї праці до солоної роси на чолі полюбляли смачно пообідати. То ж і ми спочатку попрацюємо. Згода?

42. Глядачі. Згода! Правильно!

43. Учн. Ось як про борщ казали в народних усмішках

Гей, волошин сіно косить,

А волошка їсти носить,            

Коби сіна докосити,

 Щоби їсти не носити.

 Гей, волоше-волошина,

Ходи їсти — борщ застигне!

                   А волошин з щирим серцем
                  Та й вивернув борщ із перцем.
(До присутніх). А які назви борщів ви знаєте!
44.Голоси. Борщ український з м’ясом, київський, з потрухами, з грибами, зелений український, з галушками, холодний буряковий.
45. Учн. Спасибі. Молодці! Існує в Україні три різновиди борщу.
46. Учн. Перший червоний готували з капустою, буряком, морквою, петрушкою, картоплею. Гострого смаку додавав борщу червоний стрючковий перець. Борщ готували з квасолею, додавали до нього борошно, пшоняну або гречану кашу.
47. Учн. Другий різновид борщу — щавлевий (зелений
 або весняний). Варили з молодим щавлем, кропивою, лободою, молодим листям городнього буряка, засмажуючи юшку круто вареним яйцем та сметаною.
48. Учн. Третій - холодний, холодник, вживали улітку.  Молодий буряк варили, заправляли квасом-сирівцем, додавали свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику.  Це був сирий борщ, оскільки варили лише буряк. Їли нерідко з вареною картоплею.

49. Учн. Що ж зварити борщ не просто

         Тут ціла система є

         Та, щоб знали, без усмішки

         Борщ у вас не вийде.

50. Учн. .А я знаю, що найкращий,
         Український борщ не сам.

         А з м'якою, запашною,

         Рум'яною пампушкою.

51. Учн. З капустою і буряками
         Не наваримо борщу.

       Треба воду, треба смальцю,

       треба кусень хоч м'ясця,

       ще відварену квасолю,

       сала трохи й часнику.

52. Учн.           А довершує картопля,
         Ще й пучок петрушки,
         Вкинутий до юшки.

53. Учн.           А як юшка вже готова -
         По черзі кинемо в окріп:

         Капусту, картоплю, квасолю

         І так хай трохи покипить.

54. Учн.           На смальці затушкуємо

   Буряк, цибулину, морквину

   І вкинемо все до борщу.

А оце у ступці потовчемо сало

І з добрим зубком часнику.

55. Учн.         Цю суміш пахнючу вкинемо в борщ,
         Петрушку зелену і кріп,

         От і готовий наш борщ на обід.

56. Вчитель Але не всім зразу вдається зварити борщ. Ось послухайте, як жінка від'їжджаючи на  курорт, чоловіка муштрувала.

57. Учн. Не сиди ж тут без мене голодний! Приготуй собі щось...

58. Чоловік (винувато). А що ж готувати?

59. Учн. Навари борщу! Ти ж любиш...

60. Чоловік. Аби ж то я знав, як він хоч вариться...

61. Учн. Це дуже просто. Постав на вогонь каструлю з м'ясом...

62. Чоловік. З водою?

63. Учн. Ну, звичайно ж! Потім соломкою наріж бу­ряк, додай цукру, оцту і нехай собі окремо на пательні тушкуються...

64. Чоловік (нетерпляче). І то вже буде борщ?

65. Учн. Стривай! Насічи капусти, обчисть картоплю. Вкинь в бульйон цибулину, петрушку.

66. Чоловік (весело). І вже борщ!

67. Учн. Не поспішай! Ще обчисть моркву, наріж її кружальцями і разом з напівтушеним буряком, томатом, цибулькою обсмаж на пательні...

68. Чоловік. А потім усе те в каструлю шубовсть!

69. Учн. Саме так, ти ж у мене здогадливий! А тепер   3.  підсмаж ложку борошна, посоли. Натовчи старого

сала  з цибулею й часником та й заправ борщ за хвилину до го­товності...

70. Чоловік. І врешті — буде борщ! Ху-х! Втомився!

71. Учн (повчально). Поклади ще лавровий листок і гіркий перець, зніми борщ з вогню...

72. Чоловік (в тон їй). Насип в миску!

73. Учн (сміючись). Ну це ти в мене знаєш!

74. Чоловік (вийшов з образу). Доки довів дружину до вокза­лу, посадив у поїзд, доки повернувся — добре зголоднів. Пішов на кухню.

— Значить, так, — мовив собі. — Беремо пательню, ставимо на вогонь Як тільки нагріється, вкидаємо шмат сальця – і як зашкварчить, розіб’ємо двоє, ні краще четверо яєць. І буде … обід!

75. Вчитель А зараз послухайте які прислів’я та приказки створені про борщ:

76. Борщ і капуста – хата не пуста!

77. Борщ та каша – мати наша.

78. Борщ – хоч лице зморщ, а очі витріщ!

79. А я люблю усякий борщ, аби з м’ясом.

80. Смачний борщ: хоч не солоний, та ліпший, як чужа юшка.

81. Добрий борщик,  та малий горщик.

82. Чого не люблю, того в борщ не кришу.

83. Не карай, Боже, нічим, як борщ ні з чим.

84. Учн. А я принесла до нашого столу галушки адже це один із символів української кухні. Готували їх із прісного тіста, замішаного на воді чи сироватці з яйцем. Залежно від способу їх формування галушки були «щипані», «рвані» або «різані». Зварені у солоному окропі і  відціджені галушки засмачували цибулею, смаженою на олії або салі. Їли галушки майже щодня, бо приготуван­ня цієї страви не займало багато часу.

85. Учн .А зараз до вашої уваги загадка. Розгадаєте,

будемо їсти, а ні — то перепаде тільки мені!

Химерний, маленький, бокастий, товстенький

Коханчик удався. У тісто прибрався,         

Чимсь смачним напхався. В окропі купався.
На смак уродився, в макітрі скакав...
Недовго нажився, У дірку скотився,
Круть-верть та й пропав.
Хотів був догнати— шкода шкандибати:
Лови не лови! А як його звати —
Лінуюсь сказати,
А нуте лиш ви?
86. Всі (хором). Вареники!
       (пісня  « Мій  милий вареничків хоче»)

86 аУчн. Є вареники у хаті –  В Україні все гаразд:

Всі - щасливі і багаті,  Щедре сонце світить в нас!

Слава хаті українській, Слава нашій всій землі.

87. Учн. Вареники — класична українська страва з вареного тіста з начинкою. Крім наших предків, вареників, а у де-яких західних регіонах їх називають пирогами, ніхто не ліпив і не варив. Вони уособлюють майбутнє багатство, а також символізують Місяць.

88. Учн. На повсякдень вареники готували нечасто.
Варили їх на толоку й обжинки. На другий день_весілля дівчата – дружки обов’язково несли вареники молодій на «сніданок», а жінки – до породіллі «на родини». Вареники з сиром і сметаною були неодмінно на столі поряд з млинцями, оладками, налисниками на масляну.

88 аУчн. Дуже любили українці вареники з сиром. Вони займали важливе місце в українських обрядах. Вважалося, що ними можна задобрити духів: добрих - щоб допомагали, злих – щоб не шкодили.

88 бУчн. Готували вареники з сиром на весілля, на хрестини, пригощали на толоці, обжинках і обов'язково – на масляну. До вареників з сиром додавали сметану чи ряжанку, запивали холодним свіжим або кислим молоком.

89. Учні обоє. А ми розповімо про вареники, які варили з си­ром, капустою, печінкою, картоплею, грибами, маком, вишнями, сливами...                      

90. Перший. Батько наш поїсти неабиякий мастак!

Що не зварить йому мати, все не так.

Вередує:

91. Другий. — Як з'їдаю твій обід,

Наче гирю закладаю у живіт.            

Он торік я в ресторані, — каже, — був...   .

Ледве миску з деваляєм не ковтнув.

Там таку дають підливку — смак і шик!

З нею з'їсти можна власний черевик!

92. Перший. Раз в неділю ми зосталися одні,

Сидимо удвох, немов на виданні.

Ми із батьком зажурились, сидимо,

Я наліво, він направо — плюємо.

93. Другий. Не залишили нам їсти, то й нехай...

А ми зваримо вареники давай!

94. Перший. Налили ми в ночви свіжої води,

Півмішка муки засипали туди.

          Я качалку взяв, а батько — макогін,

Тісто туго замісили, як гудрон.

Дріжджів кинули дві пачки — красота!

Потім перцю і лаврового листа.

Тісто витягли на стіл ми та й січем.

Я — ножакою, а батько — сікачем.

В казані кипить, аж піниться, вода.

Я ліплю, а батько мій вареники вкида.

На губах у мене тісто, в батька — сир,

Він по кухні походжа, як командир.

95. Другий — Хай живіт, — говорить, — лопне, а жінкам отакунького вареника не дам!

96. Перший.В казані вода вирує, булькотить,

       Сир гарячий нам на голови летить.

Покипіло так не більше двох годин, Бачим: збились всі вареники в один. Ми вареник той штовхаємо до дна, А він лізе, випирає з казана.

Батько каже:

97. Другий: — Ну, Нехай вже буде так.                   4.

          Покуштуємо, яке ж воно на смак!

98. Перший. Поділили ми вареник, сидимо.

Я виделкою, а батько ложкою — їмо.

Я помалу ремиґаю, він жує.

99. Другий. — Ну, — цікавиться, — як враження  

          твоє?!
100. Перший. Я показую на пальцях і стогну:

Зуби злиплись, язика не поверну.

В батька очі лізуть з лоба — не ковтне.

Просить:

101. Другий. — Стукни по потилиці мене!..

102. Перший. Я як двину його в шию кулаком!

Тут відразу нам полегшало обом.

Батько вперся на своєму:

103. Другий. — А жінкам я однаково й понюхати  

         не  дам!

104. Перший. Те, що я не з'їв і батько не доїв,

Потаскали кабанові ми у хлів.

А кабан понюхав тісто, кашлянув,

Перекинувся в баюру і заснув.

Батько штовх його:

105. Другий. — Пардон, мосьє кабан!

Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.

Може, й ви вже захотіли в ресторан? —

106. Перший. І надів йому на голову казан...

107. Учн. Вареники – хваленики, усі вас хвалять, та не всі зва­рять.    

 108. Учн. А хто не любить печених пирогів? А з яким на­чинням готують пироги?

109. Учн. З яблуками, повидлом, сливами, вишнями, з
печінкою, з полуницями, з сиром,...

          (співають  пісню "Із сиром пироги...")

1. Люблю я смачно їсти       Ой, чули, чули, чули,
І тістечка, й торти                Ой, чули, чули ви?
І ще я полюбляю                  Я дуже полюбляю
Із сиром пироги                    Із сиром пироги.
Приспів:

2. Мене в школу послали,     Ой, чули, чули, чули,
Я думав там їдять,                 Ой, чули, чули ви?
Прийшов та й подивився,     Прийшов та й подивився,
А діти вроки вчать.               А діти вроки вчать.
Приспів:

3. З тих пір ніде не вчуся      Ой, чули, чули, чули,
І сплю я залюбки,                 Ой, чули, чули ви?
А як заплющу очі,                А як заплющу очі,
То сняться пироги.               То сняться пироги.
Приспів:

110. Учн. Ще однією господинею української кухні є картопля. А які ж страви з картоплі ви знаєте?

111. Голоси з залу. Картопля з маком, з хріном, з салом, з морквою, квасолею, з сиром, м'ясом, грибами, картопляна запіканка, деруни.

112. Учн. Відгадали: картопля з салом, деруни і драники.

113. Учн. А ось яку чудову історію має картопля.

Батьківщиною картоплі є Перу. Спочатку у нас, картоп­лю вважали квіткою, прикрашали дами голови  цвітом картоплі. І тільки під час війни 1812 р. картопля завоювала прихильність у народі, я з кінця XIX ст. її вже називали другим хлібом. Картопля стала невід'ємною складовою українського борщу. Вживають її печеною, з м'ясом, грибами, нею начиняють вареники, пироги, а із  сирої тертої бульби — господарки печуть деруни і драники.

114. Учн..  Картопля зніме і температуру. Одріжте від картоплини два плоских шматки, прибинтуйте до голої ступні і надіньте теплі шкарпетки й приляжте. Приблизно через годину вам полегшає і температура спаде.

115. Вчитель. От ми нагадали основні страви нашої української кухні. А зараз перевіримо, як ви знаєте обрядові та релігійні свята і які страви готували до них. Адже кожне релігійне свято мало свою традиційну їжу. Почали! Щедрий вечір (Меланки) або Свят вечір

116. Учн.. Готують дванадцять страв. Варять горох, квасолю, смажать капусту, рибу, ліплять вареники, готують картоплю, гриби, гречану кашу, голубці з пшоном, коржі з маком, кутю, узвар.

117. Вчитель. Масляна!

118. Учн. Млинці, вареники.

119. Вчитель. Стрітення – зустріч весни!

120. Учн. Печуть жайворонків.

121. Вчитель. Маковія!

122. Учн. Коржі з маком.

123. Вчитель. Спас!

124. Учн. Коржі з медом.

125. Вчитель. Весілля!

126. Учн. Коровай!

127. Вчитель. День народження!

128. Учн. Торт.

128 а Вчитель
А ще українці були і є любителями риби. Про яку рибу йдеться ось у цій загадці?
У мулі він ховається,
А в сметані смажиться. (карась)

Але не тільки карасі були і є складником рибних страв. Ними є ще й окуні і лини.
Для проведення наступного змагання нам потрібно найспритнішого рибалку. (вибір учасників).
Вам, шановні учасники, загадають загадку – гру. Ви повинні рибу розмістити навколо лина так, щоб утворилися нові слова.
У ставочку лин дрімав
І нікого не чіпав.
Припливло ще п'ять рибин
І тепер вже лин – не лин.
(Рос-лин-а, пер-лин-а, ка-лин-а, ма- лин-а)

 ( гра з глядачами)

129. Вчитель. Наступна гра – «Яка страва зайва?». Я називатиму групу страв, а ви повинні визначити, яка страва тут зайва. Отже, сир, масло, морозиво, кефір, сметана, хліб.

130. Учн. Хліб! Хліб зайвий.                                        5.

131. Вчитель. Хоча хліб ніколи не зайвий, але тут ви маєте рацію. Слухайте далі. Борщ, суп, уха, вареники.

132. Учн. Вареники!

133. Вчитель. Дивно! Така смачна страва – і зайва! Молоко, риба, узвар, компот.

134. Учн. Риба зайва!

134 а. Вчитель Добре справились із завданням, дякую.

134 б Учн. А скільки книжок написано про приготування різних страв. Подивіться на окремі з них.  ( демонстрація кулінарних книг)

135. Вчитель. Молодці. Українці завжди славились смачними стравами і багатим застіллям. Ось послухайте уривок з «Енеїди» Котляревського. Автор стверджує, що їли різні страви.

136. Учн. І все з полив'яних мисок,

І самі гарнії приправи   

3 новиx кленовиx тарілок: Свинячу  голову до хріну,

І локшину на переміну. Потім з підливою індик.

На закуску куліш і кашу,

Лемішку, зубці, путрю, квашу.

І з маком медовий куліш.

137. Учн. Гостюючи у царя Латина,

            Еней з товариством
            Їли  бублики,  кав'яр,
            Був борщ до шпундрів з буряками,
            А в юшці потрох з галушками,
            Потім до соку каплуни;
            З отрібка баба  шарпанина,

            Печена з часником свинина.

138. Вчитель. Ось так описував стіл автор у своєму творі. А ми на завершення -

139. Учн. Щастя-долі вам бажаєм

І щасливій вашій  хаті,

Щоб ви всі були  багаті.

Щоб лежали на столі

Паляниці не малі!

140.Учн.. Щоб були у вас ковбаси,

Молоко, і сало, й м'ясо,

І млинці, і пиріжки,

І пухнасті пампушки!

 Щоб були ви в цій оселі і щасливі,  і веселі!    

(Пісня «Ми бажаєм Вам добра»)