У КРАЇНІ НЕВИВЧЕНИХ УРОКІВ
Дія перша
(На
полотнищах декорацій вулиця. Звучить сумна повільна музика. По «вулиці» йде
Віка. Одна кіска в неї заплетена, друга розплетена. Вона тягне за собою портфеля)
Віка. - І що
їм всім від мене потрібно? Чого вони до мене
причепилися?
Що не скажи, все не так, що не зроби -неправильно! Кожного дня двійки ставлять,
а сьогодні - аж п'ять двійок зразу! Бідний мій щоденник! А додому йти не
хочеться... (Зупиняється, розглядає все навколо. На дорогу
- О! М'ячик! Я м'ячі люблю більше, ніж ляльок. Моя мама
каже, що мені треба було народитись хлопчиком. Вона каже, що я зовсім не маю
сили волі, щоб вчити уроки, але ж хто винен. Що книжки такі нудні та нецікаві!
( грає м 'ячем. З 'являється мама)
Мама - Віко! Ходи - но швиденько додому. Піднімай свій рюкзаз,
набитий двійками, і йди вчити уроки.
Віка (глядачам) - І звідки вона вже про двійки
дізналась? Мабуть, справді це у мене на обличчі написано.
(Виймає з кишені люстерко і вдивляється)
- Нічого не написано! Просто в брудних плямах! Мамо! Я
трохи побуду на вулиці. Мені ж треба відпочити!
Мама Оце плентання від школи додому можеш зарахувати собі, як
відпочинок. А зараз - до хати. Пообідай - і за уроки.
(Віка ще
трохи грається м 'ячем , потім іде за ширму. Чути гуркіт. Віка витягує на сцену
стіл, стілець, жбурляє портфеля. Приносить м 'яча. Розкладає на столі зошити,
книжки. Все це під веселу музику)
Віка - Ну,
подивимося, що тут нам задавали! О! Кругообіг води в природі. Це й так
зрозуміло, що коли вода випаровується, то вона зникає. А раз зникає, то все, її
нема. І двійку мені поставила учителька неправильно!
Нехай
спочатку сама розбереться. Краще буду математику вчити. О! Задача. 5 землекопів
викопали канаву, довжиною 100
м за 4 дні,
- Ой! Навіщо копати канаву землекопами? Взяли б екскаватор!
Тільки дітям голову морочать.
(З
'являється кіт - лялька)
Кузя Няв!
Віка Кузька,
мій гарнюсінький!
Кузя Няв!
Няв!
Віка Добре
тобі. Сидиш, відпочиваєш! А тут ці землекопи... А ну ж бо помножу я їх. О!
Перша дія вже є. А тепер поділю..
(з-за
ширми чути голос хлопчика)
Хлопчик
— голос Віко! Іди гратись у піжмурки!
Віка Тихіше!
(озирається). Зараз напишу відповідь і йду.
(Пише)
- Вийшло півтора землекопи. (Думає). Як це півтора?
Один з половиною! А куди поділась друга половина? Та дарма! Не хочуть копати
канаву машинами, нехай страждають землекопи!
(Тихенько встає, йде навшпиньки, бере м 'яча, наштовхуєть-ся
на стілець. Чути гуркіт. З'являється мама)
Мама Віко!
Негайно сідай за уроки! Ніякого гуляння!
(Віка
підбігає до столу, хапає підручники і викидає їх на підлогу)
Віка Пропадіть
ви пропадом! Брудні, обляпані чорнилами,
обідрані
й такі нецікаві! Набридли!
(Гримить
грім. Звучить музика. Віка лякається, притискує до себе кота, забігає на край
сцени, сідає і затуляє очі. З 'явля-ються книжки. Це Математика, Рідна мова, Природо
знав-ство. Вони обідрані й брудні. Віка підхоплюється, пробує втікати, але книжки
оточують її, потім танцюють свій танок, але Віка так і залишається в центрі
кола)
Віка Хто ви
такі?
Математика Ти
придивись уважніше. Хіба не ти намалювала на мені ось цього чоловічка?
(на
математиці намальований зелений чоловічок)
Мова Вона не
звикла дивитися в нас уважно! Вона тільки
може
обливати нас чорнилами, загортати сторінки, малювати всякий непотріб!
Природа Ніхто
на земній кулі не поводиться так з підручника-ми, як ти. Сором!
Віка Та що
вам від мене потрібно? Я ж сьогодні вивчила
уроки!
Математика Ти
неправильно розв'язала задачу.
Природа Не
вивчила кругообігу води в
природі, не знаєш, де
південь,
де північ.
Мова Робиш
помилки майже в кожному слові!
Всі Її треба рятувати!
Віка Та від кого мене рятувати? Проживу
якось без ваших
ненаголошених
голосних, плюсів і мінусів!
Природа Все!
Далі цього терпіти несила! Треба її відправити
до
Країни невивчених уроків!
Всі Правильно!
Правильно!
Мова Ось тобі твій футбольний м'яч. Тепер він чарівний. Він
буде вказувати тобі дорогу.
Математика Будь уважною і не відставай. Якщо
загубиш м'яча, то назавжди залишишся в Країні невивчених уроків.
(Лялька
- кіт непомітно зникає, а на сцену вибігає хлопчик — кіт)
Кузя Я піду з
тобою.
Віка Назад!
Мова ( кидає
м 'яч)
Ти лети,
футбольний м'яч,
За
незручності - пробач,
В ту
країну швидко мчи,
де
живуть помилки Віки,
Щоб
вона, в краю, де двійки,
Виправити
б їх змогла.
Допомогла
б собі сама.
(Звучить музика. М'яч котиться за ширму. Кузя і Віка біжать
за ним. Всі зникають)
Дія друга
(Замок.
Біля брами стоять два охоронці: Знак Питання та Знак Оклику. М'яч докотився до
брами. Віка підбігає, хоче відкрити її, але охоронці перегороджують шлях)
Знак
Питання Ти хто?
Знак
Оклику Стій! Не йди!
Віка Я
учениця третього класу.
Знак
Питання (до кота) А ти теж учениця?
Кузя Я -
кіт, я - тварина. А тварини мають право до школи
не
ходити.
Віка Дайте
мені ключа, я хочу відкрити замок.
Знак
Оклику (подає ключа) Відкривай! Відкривай!
(Віка намагається відкрити, але в неї нічого не виходить)
Віка Ви що? Смієтесь
з мене?
Знак
Питання А чи не
зможеш ти спочатку написати слова клюк і замок у множині?
(Охоронці
вносять дошку, на якій написано: ключ.., замк...)
Кузя Пиши
навздогад. Якщо напишеш невірно, потім виправиш.
Знак Оклику Виправляти не можна! Пиши зразу
вірно! Інакше - пропадеш! (Віка сіла, обхопила голову руками) Віка Колись нам
вчителька казала, що в іменниках у множині після приголосних г, к, х
пишеться й, а після шиплячих ж, ч, ш, щ - пишеться і. Отже,
ключі, замки (пише на
дошці) Кузя
Ура! Браво! Няв - няв! (Охоронці відступають. Віка відкриває браму. Звучить
музика)
Дія третя
(Королівські
палати. На троні сидить Іменник з білою боро-дою, в білому плащі. Плащ
розмальований розділовими знака-ми, між якими написані слова - іменники. Біля
Іменника бігає старезна бабуся. Вона згорблена і сердита. Вона показує пальцем
на Віку. Звучить музика. Танок розділових знаків. Віка і Кузя спостерігають.)
Крапки Ми - веселії дівчатка,
А наймення наше - крапки.
Всім, щоб правильно писати,
де нас ставить, треба знати.
Віка Ага, крапки! Зрозуміло!
Знак
Питання Весь час запитую, звіряю, думаю. Від постій-них думок голова
стала такою важкою, що хилиться донизу.
Віка То ти
знак питання? А я думала, що ти звичайнісінький гачок! А ось він - Палка!
Знак
Оклику Сама ти - Палка! Я - швидкий, веселий, дзвінкий! Радію і
плачу, наказую і вчу. А якщо хтось не слухає, то ще й накричу!
Віка Дивись,
ти! Знак Оклику! Чудасія! А що ж, то за злюща згорблена бабуська?
Кома Хоч я
лиш крапка з хвостиком,
І невеличка зростом,
Але в граматиці я незамінна
І всім для читання потрібна.
Тільки вийду на доріжку,
Всім підставлю я підніжку.
Віка Пхі!
Кома! А здається, ніби справжня королева!
Кома Ваша
величносте Іменнику! Невже ви не провчите це
зухвале дівчисько?
Іменник Перестань, Комо! Не сердься!
Кома Як же мені не сердитись, коли ця дівчинка ще жодного
разу не
поставила правильно розділових знаків.
(Іменник
дивиться на Віку, хитає головою)
Іменник Розкажи,
як ти вчишся»
Кузя (шепоче)
Кажи, що добре.
Віка (відмахується
від кота) Як всі
Іменник А чи
знаєш ти свою рідну мову?
Кузя (шепоче)
Скажи, що добре знаєш.
Віка (штовхає
кота) Знаю не гірше за інших.
Іменник А які в
тебе оцінки?
Віка Різні
Кома (підскакує)
Різні! Ось зараз ми побачимо!
(сплескує в долоні) Подати документи!
(Звучить
повільна музика. Розділові знаки заносять зошита. В
ньому - три листки. На першому написаний диктант, весь в червоних
виправленнях. Внизу оцінка «2». На другому листку - переказ, весь в плямах
і закресленнях. Оцінка «І» на третьому
намальований
синій чоловічок. Розділові знаки повільно перегортають сторінки,
показуючи їх Іменникові)
Кома Ось її
оцінки!
Іменник Як же
ти могла сказати, що в тебе оцінки різні?
Кузя Вельмишановиний,
ой, забув, як вас звати! Але ж оцінки справді різні - є і двійки, і одиниці. (всі
сміються)
Іменник Так -
так! Вас і справді треба покарати! Таких неуків
я ще не
бачив. Зараз в нашому королівстві час обідати. То ж ми йдемо, а ви залишайтесь.
В темницю їх!
(Звучить
музика. Підбігають охоронці й ставлять перед Вікою
і Котом грати. Всі зникають. Віка і Кіт залишаються самі за гротами)
Дія четверта
(знак
Оклику повертається)
Знак
Оклику Я хочу тебе врятувати. Ось тобі чарівна дошка. Якщо правильно
напишеш на ній своє бажання, воно обов'язково здійсниться. (Знак Оклику
виходить. Віка думає)
Кузя А їсти
хочеться! Мур - няу! От би сардельку з хлібом
Напиши,
напиши швидше!
Віка (неохоче)
Давай, спробую.(Пише
«серделька», озираєть-ся) Нічого нема! Обдурили!
Кузя А може
ти неправильно написала?
Віка Не
знаю! Не дають сосисок, нехай хоч хліба дадуть! (Пише «хліп», озирається)
Знову нічого!
Кузя Мур -
няу! Я вже не можу більше терпіти! Ну хоча б
якесь
слово ти можеш написати без помилки?
Віка Можу! (Пише
«цибуля». Зверху до їх ніг падає цибулина. Вони хапають її, і по черзі
кусаючи, їдять)
Кузя Оце
послав Бог господарку! Де це видано, щоб коти
цибулю
їли! Це ж знущання над чесним котом!
Віка (витирає
сльози) Кузько, милий! Якщо ми не втечемо звідси - загинемо! Підкопуй
грати!
(Кузя
гребеться, піднімає грати, діти тікають під музику)
Дія п'ята
(Діти біжать під музику, оглядаються. Потім музика
повільнішає.
Герої ледве переставляють ноги. Пустеля. Сухе дерево. Біля нього валяються
сухі рибки)
Віка Ой, як
жарко! Так пити хочеться!
Кузя Куди
поділася вода? Невже тут нема ні графіна, ні
чайника,
ні відра з водою? (Віка ледве
переводить подих. Сіла, схилила голову. Кіт біля неї. З 'являється верблюд)
Кузя Ой!
Дивись! Гора ворушиться!
Верблюд Я не
гора, я верблюд!
Кузя А ви
часом не збираєтесь з'їсти дівчинку і її вірного
кота?
Верблюд Невже
ви не знаєте, що верблюди їдять траву, сіно,
колючки?
Єдине, що я можу зробити негарне, це плюнути на вас. Але я не збираюсь
плюватись. Мені зараз не до того. Я помираю від спраги.
Віка Ой!
Будь ласка, не помирайте!
Верблюд Ніхто
довше верблюда не може жити без води, але
приходить
такий час, що і ми не витримуємо. В лісі вже багато звірів загинуло. Є ще живі,
але й вони скоро помруть, якщо їх не врятувати. Все навкруги перетворилося на
пустелю.
Віка А як їх
врятувати? Я побіжу...
(Звучить музика. З 'являється Засуха. Танцює)
Засуха Хто тут
кричить, порушуючи мій спокій? Негідне
дівчисько,
не роби більше кроків! (Підходить до Віки)
Я -
Засуха! Я знищую все живе навкруги! А ви хто такі?
Кузя Не
кажи, що ти Віка Невмійченко, скажи, що ти
Сірокішкіна.
Віка Сам ти Сірокішкін. А я Віка!
Засуха Ой! То ти славна
дівчинка, що допомогла мені стати
царицею
спеки? Як я люблю тебе за це!
Кузя Я так і
знав! Це знову ти щось не те на уроці сказала.
Віка Можливо...
але я не знаю, що...
Верблюд Твоя
господарка бовкнула на уроці, що вода, випаровуючись з поверхні річок, озер,
морів і океанів, зникає.
Віка Кругообіг
води в природі! П'ята двійка!
Засуха (танцює) Правильно, вона
сказала, що назавжди зникають всі краплиночки води. І все живе загине, щезне із землі.
Верблюд Віко! Ти можеш врятувати нещасних.
Згадай круго-обіг води
в природі! Згадай!
Віка Але я не пам'ятаю
Кузя Ти
повинна згадати! Це твої слова призвели до того, що гине вся природа!
Віка Ой, відчепись! Що можуть зробити
слова!
Засуха
Ось що
зробили слова:
В сіно висохла трава,
Більше дощ не буде крапать,
Звірі витягнули лапи,
Пересохли водоспади,
Загинули квіти всі
Оце те, що мені треба -
Царство мертвої раси.
(Бігає навколо Віки, пританцьовує)
Віка (відбивається) Вода випаровуючись з поверхні
морів, річок, океанів... (Засуха злякалась. Кружляє навколо Віки, кидає на
неї сухе листя, перебиває)
Засуха
Я ненавиджу
воду.
Дощів я не
терплю
А висохлу
природу
До смерті я
люблю.
Кузя Згадуй!
(відтягує Засуху від Віки)
Віка Вода випаровується, перетворюється на пару і...
(Засуха
виривається від Кузі, підскакує до Віки, махає на неї руками)
Засуха Все, що знала ти і чула
Все
забула, забула, забула!
Верблюд Згадуй, згадуй!
Кузя Віко, згадуй! (відтягує Засуху)
Віка Пара
охолоджується і перетворюється на воду! А вода
випадає
на землю дощем! Іде дощ!
(Звучить
музика, винести поливайку і поливати
все навколо. Кузя і віка ловлять краплини. Верблюд п 'є.)
Всі Дощику,
дощику!
Швидше лийся!
Помирай страшна злодійко!
Буде дощик довго лить,
Вся природа буде жить!
(Звучить
музика. Засуха зникає)
Дія шоста
(Віка і
Кузя відпочивають. Раптом Кузя підскакує, мовчки показує рукою. Виходять
півтора землекопи. Кузя ховається. Віка підходить до ніг)
Віка Пробачте,
ви що, живі ноги? (ноги похитуються)
Кузя Це
погані ноги. Вони втекли від свого господаря. Порядні ноги так не роблять.
Віка (до
Землекопа) Його що, трамвай переїхав?
Землекоп Він був
таким самим землекопом, як і я. І не трамвай його переїхав. Це учениця третього
класу Віка
Невмійченко
відрізала йому половину тулуба, бо неправильно розв'язала задачу. А в тебе
добре серце?
Віка Не знаю
Землекоп Якщо
так, то розв'яжи вірно задачу, врятуй мого
товариша.
(Подає Вікі аркуш з задачею і ручку. Віка сідає,
думає)
Віка Вийшло 2 землекопи! (Звучить музика. «Ноги» зникають за ширмою, а на сцену
виходить другий землекоп)
2-й Землекоп Дякую! Врятувала ти мене. А якщо
побачиш ту Віку Невмійченко, передай їй, що вона ледача, нерозумна
дівчинка!
Кузя О, так! Вона обов'язково передасть (Землекопи
виходять)
Віка Бачиш!
Хоч вони і вилаяли мене на прощання, але все
ж задачу
я розв'язала! Пішли далі! ( Чути плач. Віка з котом підходять до грат, за
якими сидить Кравчиня. Вона гірко плаче)
Віка Гей,
хто там? Чого ти плачеш?
Кравчиня Я нещасна
кравчиня. Мене звинуватили в крадіжці...
Кузя Не
розмовляй зі злодійкою.
Кравчиня Я не
злодійка! Я нічого не вкрала! Це все Віка
Невмійченко на мене наговорила!
Віка Що Віка? Це не правда! Я не наговарювала!
Кравчиня Правда. Правда! Ось послухай: я одержала 27м
тканини.
Треба було дізнатись, скільки костюмів можна пошити з неї, якщо на один костюм
витрачають Зм. Віка порахувала, що з 27м треба пошити 27 костюмів. Але це ж не
так!
Віка Ну то й
що? За це у в'язницю не садовлять!
Кравчиня Як це
не садовлять? Від мене вимагали 27 костю-мів. А де я їх візьму? Тоді мене й
посадили у в'язницю (плаче) врятуй мене!
Віка А чи
немає у вас цієї задачі?
Кравчиня Звичайно
є. Ось вона.( подає аркуш і ручку)
Віка ( Сідає.
Уважно читає задачу. Думає. Пише ) Все! Нерозумна помилка. Треба пошити
всього 9 костюмів. Просто я першого разу неправильно поділила.
Кузя Бачиш!
Правильно робила твоя мама, коли примушувала вчити таблицю множення і ділення. (Звучить
музика, грати падають. Кравчиня звільняється)
Кравчиня
Дякую тобі, добра дівчинко! Потрапила б мені на очі ота капосна Віка, я б
її... побіжу дошивати костюми.
Віка Ой,
Кузько! Як гарно допомагати людям!
Кузя А ще
краще добросовісно виконувати кожну справу.
Віка Я так втомилась... давай відпочинемо. (Сідають. Гримить
грім. Кімната. За столом спить Віка. Кота заміняють іграшкою) Кузя
Няв! Віка( прокидається, тре очі) Повернулась, повернулась!
Кузько! Ми знову вдома!
Кузя Няу!
Віка І
Кузька знову не вміє розмовляти! Це ж треба, таке
приснилось...
Дівчинка
– голос Віко! Пішли гуляти!
Віка Е, ні!
Спочатку вивчу уроки! І ви, друзі, так робіть, щоб не залишилися назавжди в
Країні невивчених уроків.
Немає коментарів:
Дописати коментар