Родинне свято з елементами театралізації та за участю бабусі Обереги української оселі(3 клас)

Родинне свято з елементами театралізації та за участю бабусі

Обереги української оселі(3 клас)

Мета: ознайомити дітей з оберегами української родини, пробудити інтерес до витоків нашої нації, розвивати в дитячих душах любов до батьків, до свого роду, плекати гордість за свій народ, навчити цінувати все, що пов’язує нас з рідною хатою, з її оберегами.

                     Вступне слово вчителя.

    Добрий день!  Як затишно й спокійно сьогодні в нашому класі! Про такий спокій, мир та злагоду в своєму домі мріє кожна родина, коли починає будувати свій дім. Бо немає для кожного з нас місця милішого серцю від рідного дому. Тут ми прагнемо знайти мир, затишок, захист, хочемо мати свій дім за оберег від усього лихого в цьому житті. І з’явилися в наших будинках броньовані двері, решітки на вікнах, злі собаки...

  А згадайте просту сільську хату, де ніяких решіток не було, а лихо її обминало. Певно згубили ми щось в бурхливому сьогоденні. І, напевно, те «щось» - то наші хатні обереги. А чи стане наш дім справжнім оберегом для всієї родини залежить від нашого знання традицій українського народу, які століттями створювали наші предки…

    У наших предків звичайні предмети хатнього вжитку були святинями та оберегами. Рушник висів над вікнами та дверима, на покутті – це був оберіг від усього злого та лихого, що може зайти в дім. А узори на рушниках — для краси, . і на щастя, для оберегу родини. А казкові трави — обереги!  То є ціла наука про обереги! Рослини протягом століть служили людям ліками, а потім ставали справжніми оберегами людини та її оселі.

    Чортополох – відганяє від оселі чортів та відьом. Не загине чарівне джерело народної мудрості, поки живе в душах оцих дітей прагнення знати та пам’ятати все те, що знали наші пращури про обереги…

 ( На сцені сидить Добрий Домовинок, а Горе, Зле Око, Злий домовинок – знаходяться серед глядачів)

Добрий Домовичок (сидить у задумі на сцені)

Скільки в мене різних справ!

Відпочинку я не мав:

Всі записи полічити,

Дім увесь цей захистити,

Мир і спокій зберегти …

Володарка Темних Сил (підкралася до нього і накидає чорну сітку)

Нарешті я тебе впіймала!

Настала радісна пора!

Здійснилась мрія давнішня моя,

Тепер володарка тут – я!

Спочатку тут я оселюсь,

А потім захоплю всю Україну!

(Голосно).

Гей, слуги, всі мерщій сюди!

Без вас тепер не справлюсь я!

І де це ви усі поділись?

Напевно, розбрелись тихенько між людьми

І  робите свою погану справу ви!

Мені ж потрібно вас усіх зібрати,      

Щоб разом все обміркувати!

Горе (із залу відповідає),

Чого, Володарко, мене турбуєш ти?

Я гарно так собі царюю між людьми

Ось там завдав я горя і біди, -

А тут посіяв сльози назавжди!

Навіщо кличеш ти мене, кажи?

Володарка.                         

Та зачекай, не всі ще підійшли!

Зле око, де це ти?

Зле Око (із залу).

Зле Око тут як тут завжди!           

Ще трохи подивлюся навкруги,     

І тут, і там посію щедро шкоди й гіркоти.

 Навіщо звеш мене до себе ти?

Володарка (сердито).

Іди скоріш сюди та помовчи і ти!

Гей, Злий Домовику!

Вже час й тобі до нас прийти!

Злий Домовик (спокійно йде залом).

Я тут не сплю й не ледарюю, як і ти!

Весь час я у роботі та в злобі,

То в хаті тій посію клопіт у журбі,

То в ту загляну з горем і в сльозі!

Чому ж турбуєш ти мене, скажи?

Володарка ( гордовито).

Я бачу не лінуєтеся ви !

Та тільки хочу вам оголосить,

Що радісна настала мить!

Злий Домовик (сердито)

Яка ще радість, що за мить?

Іще цього не вистачало,

Щоб радість де чи усмішку зронить!

Володарка.

Та ти послухай, цить!

Не для людей, а лиш для нас.

Всі люди постаралися для того,

Щоб нам так радісно зажить!

Горе (здивовано).

І як же це вони зробили?

Ніяк не можу вас я зрозуміть!

Володарка (іронічно).

Вони забули й розгубили все,

Що здавна зветься — оберіг!

Від тебе, й тебе,  й тебе!

Та що там говорить, від вас усіх!

Скажу останню новину:

Тут Добрий Домовик сидить!

Отой, що на заваді нам ставав,

Сьогодні в пастку сам попав!

Читай, Домовику, що я повеліваю!

Злий Домовик (читає  наказ).

Я Володарка Всіх Темних Сил повеліваю:

Повсюди горе сіяти,

Веселий сміх душити,

Очима злими шкоду скрізь робити,

А духом злим біду і шкоду всім носити!  

Зле Око.

Це й правді добра новина!

Ото ж вже буду я сповна

Робити чорную свою роботу,

Як оберегів с них уже нема!                

Злий Домовик.

Тепер і я вже зацарюю.

Розсію сльози, страх, біду!

На все не духу я знайду!

Горе (гордовито).

А я посію чвари й горе між людьми,

Якщо забули обереги всі вони,

То хай страждають разом із дітьми,

А ми гуртом покажемо, хто тепер пани!

Добрий Домовик (скидає сітку).

Та ви заждіть!

І дайте слово мовити й мені!

Злий Домовик /сердито).            

Тебе іще не вистачало!          

Своє ти вже відговорив!       

Зле Око.                       

Та хай говорить він!             

Для нього — це останнє слово!  

Добрий Домовик        

Кажіть-но чесно  ви усі,     

А звідки думки вам прийшли оці,     

що ми забули обереги всі?    

Володарка.                       

Мені не віриш ти?!              

Я докази тобі подам, стривай,   

Ти слухати лише встигай!    

— Навіщо рушники у хаті — для краси?

— Сорочку вишивати нащо, розкажи?

— А стрічки у вінок, які  в’язати?   

— У скільки років вперше одягти вінок, скажи?

(До Домовика)                  

-  Нічого тут  не відає ніхто!       

   Отож  мовчи вже ти!

   Не допоможе їм уже ніщо!            

Добрий Домовик                

Не допоможе – кажеш ти?

Погану вість скажу тобі:

Потрібно вам чекати всім біди,

Бо зараз дітлахи усі оці

Узнають давні таємниці,

Лише попросять разом всі:

«Скриня, розкажи!»

(Звертається  до дітей).

-         Давайте разом:

   «Скриня,  розкажи!».

Володарка (вхопилась за голову).

Таки згадали скриню!

Тепер вже горе нам,

Тікаймо, слуги!

Добрий Домовик.

Ні, ви заждіть!

Отут сідайте та не спіть,

 кожне слово ви ловіть,

Щоб знали й ви про обереги,

Які в народі добре знають!

(Володарка, Горе,  Зле Око, Злий Домовик – сідають на сцені збоку, щоб пізніше знову взяти участь у виступі. Під звуки козацького маршу заносять на сцену скриню і ставлять в центрі)

Дівчинка.

Добрий день, шановні друзі!

Ми сьогодні тут зібрались,

Щоб відкрити чудеса,

Що здавен назбирала

скриня бабина оця!

Скриня ніби все почула

Й загордилася вона.

Запишалась, в центрі стала,

Мов на виставці вона!

Хлопчик.

Скриня правильно зробила:

Стала ніби напоказ,

Бо не всіх вона навчила,

не зробила всім наказ!

Дівчинка

А чого навчити може

Скриня бабина німа?

Та й відкрити ми не зможем —

В нас же ключика нема!                                                            

Хлопчик.

Ключик можна і не мати,

Щоб усі секрети взнати.

Треба перші чари зняти —

Скриню гріх цю запирати:

— Обереги ж там лежать!

Дівчинка.

Чари всім сьогодні в залі

Всі ми хочем показати,

Хто здоров'я,  щастя  й спокій      

В себе в хаті хоче мати!

Дівчинка.

Значить в хаті скриня стала

І турботи більш нема?

Доля радісна настала:

Скриня тут — і все дарма?

Дівчинка.

Бачу скриню час розкрити

Й мову – бесіду почати.

Всі секрети показати,

Вас усіх зачарувати!

Хлопчик.

Без бабусі ми не зможем

Гарно й правильно почати,

То ж давайте всі попросим

Бабцю скриню відчиняти!

(Ведучі разом з глядачами плескають в

долоні, а бабуся виходить на сцену).

Дівчинка

Добрий день, шановна бабцю!

Ви сідайте ось сюди!

Все що знаєте, порадьте

Нас врятуйте від біди!

Хлопчик

Бабусю, ви нам розкажіть,

Що там є у скрині!

Кажуть ніби чарівна

Скриня ця віднині?

Баба.

Скриня й справді чарівна –

Оберіг життя вона!

Тому здавна скриня славна

В кожній хаті, як жива!

Дівчинка

Що за пахощі п'янкі

Линуть, бабо, з скрині?

Баба

Це все трави запашні, пахнуть тут у скрині!

(Виймає пучечки трав із скрині і, розповідаючи, віддає трави по черзі дітям).

Це і м'ята, й рута цвіт.

Липа і малина,

Сухоребрики й полин,

І сокирки сині.

Назбирала я їх, діти, В лузі і долині.

 Хлопчик

А навіщо трави ці

Тут лежать у скрині?

Дівчинка:

Знаю я!

Щоб гарно пахли

Речі в баби в скрині,

Щоб не торкали жуки

Речі старовинні!

Баба

Правду кажеш ти, дитя,

Це полин і м’ята!

Дівчинка.

Всі ці трави в скрині цій

Речі зберігають.

Лихо, біль і горе відганяють.

Всі хвороби й духів злих

3 хати проганяють!

Баба

Обереги бережуть,

Нехай всі діти знають!

Хлопчик.

Обереги — що таке?

Всім кортить дізнатись!

Хлопчик.

Бабцю, можна підказати?

Обереги - це ті речі,

Що в скрині ми бачимо.

Бо не мотлох тут лежить,

Треба всім нам знати,

Не прості тут речі всі,                       

Хоч на вид звичайні,

Нас від лиха бережуть,

Наше щастя стережуть,

Тому скриню завжди бережуть,

Й речі доглядають!

Дівчинка

Значить оці чари

Ми будем пам’ятати:

Трави лікарські, що в скрині

Будуть хай у кожній хаті!

( Бабуся виймає з скрині віночок із гілочок хмелю. Звучить пісня «Котився віночок»)

Дівчинка

Ой, негарний він який!                   

І навіщо цей вінок

Тут лежить у скрині?

 Дівчинка.

Бабусю, я допоможу!

Цей віночок – чарівник,

З хмілю він плететься,

Як дитяточко не спить,

Плаче й не сміється,

Сльози її страх його бере,

Хай матусенька сплете

Із дванадцяти шишок вінок

І повісить у куток —

Все тоді минеться!

Баба.

Це все вірно, молодець,

Здавна так ведеться!

Дівчинка

Черга наша вже настала

Чари бабині узнать.

Ось бабусенька дістала

Те, що сонце може нагадать!

Дівчинка.

Гляньте, це вінок який

Тут лежав у скрині.

А яскравий, чарівний,

Хоч вдягай і нині!

Дівчинка

Сонечко й вінок так схожі,

Бо несуть вони красу.

Квіти й трави в дні погожі

Для віночка принесу.

Дівчинка

Тут барвінок і волошка,

Терен й рута, й м’яти цвіт

І просила я у Бога

Кожен день багато літ!

Дівчинка

Справді, квіти й трави ці цілющі

Всіх дівчаток берегли:

Від хвороб, нечистих, б’ючих,

Злих очей і від журби!

Дівчинка

Гарний він, та лиш малий

Для наших голівок.

Знаєм ми, що готувався

Для маленьких діток!

Баба (бере до рук віночок}.

Цей малесенький вінок непростий.

Оберіг він, оберіг чарівний!

Мала право кожна ненька

Вперше у житті голову вквітчати,

Лише в три роки донечці своїй.

Дівчинка.

А які красиві стрічки

На вінку пов3○язані.

Кольори, ніби з веселки,

Пензлем майстра вкрадені.

Дівчинка.

В середині символ праці

І родючої ріллі,

Тому колір підібрали

Годувальниці – землі!

Дівчинка.

Поряд з нею – символ сонця -

Стрічки жовто – золоті,

Щоб до кожного віконця

Впали сонця промінці!

Дівчинка.

Всі згадайте цвіт весни

Буйний і веселий.

Так і молодості цвіт

Вічно він зелений!

Дівчинка.

Небо чисте й голубе

Всім таке нам світить.

Чисте у душій твоїй,

Як небо, блакитне!                                 

Дівчинка.

Хліб – святий ще з давніх літ,

Хліб – святий і нині,

Так оранжевий завжди

На вінку любимий!

Дівчинка.

А малинові оці. Що тримаю я в руці.

Чари мають непрості:

Символи вони – життя і радості!

Дівчинка.

Білі стрічечки оці –

Чисті, наче з ніжності,

Так надії в юності:

Чисті й повні радості!

Дівчинка.

Гарно як ви розказали                            

Про стрічки і про вінок.

Я тепер для радості

Буду в нім ходить до старості!

Дівчинка.

Не багато літ і весен

Будеш ти його носить,

Бо як вийдеш заміж, сестро,

Хустку маєш ти носить!

Дівчинка.

Я у хустці? Це негарно!

 Ні, не буду я носити!

Може вже в глибокій старості

Стану в хустці я ходити!

Баба (сплескує руками ).

Ой, дитино, ти не знаєш,

Що і хустка оберіг?

Що в народі вірність й пам'ять

Хустка у собі таїть!   (До баби підбігає хлопчик).

Хлопчик.

Ви, бабусю, не турбуйтесь

Зараз допоможем вам:

І при хустку всі секрети

Ми розкажем глядачам!

Дівчинка.

Мов берегиня вроди хустка,

Здавен у нашій стороні:

І нареченому на щастя,

І на добро для матерів!

Хлопчик

Ця ось хусточка у скрині

Зверху скромненько лежить –

Це хустина для роботи,

В поле слід її носить,

щоб не трапилось удару

І здоров’я зберегти!

Хлопчик

А оцю хустину в свято

Гарно дівчинці носить,

Щоб усі всміхались радо

Й злих очей, щоб не зустріть!

Хлопчик

Весело, як стало нині,

А тоді навіщо ця хустина в скрині?

Хлопчик

«Ведуть коня вороного, розбиті копита,

А на ньому сіделечко хустиною вкрите».

Так Шевченко написав про оцю хустину.

Її кладуть тим, хто загинув

З слізьми в домовину…

Баба.

Так хустина поряд з нами

Від народин і до згину,

Тож нехай її прославить

Кожная родина!

( до скрині підходить дівчинка) 

Дівчинка

Бабо, бабо!

Гляньте, гляньте!

Тут  у скрині шкоду хтось зробив.

Вирвав ягоди калини

Й по всій скрині розтрусив.

Баба.

Це не ягоди калини,

Це червоні намистини,

Що вдягали берегині:

Молодиці і дівчата,

І дівчатонька малі!

Так, калинонька червона

На Вкраїні - оберіг!

(бабуся співає пісню про калину)

Може хтось про неї знає,

Чари знає хоч які?                                                                    

Дівчинка

Чари знаю про калину я одні:

Якщо хочуть у родині,

Щоб синочок народивсь, хай сопілочку з калини,

Батько зробить і заграє –

Син народиться тоді…

Дівчинка

Не хвались, бо знаю й я

Чари про калину:

Як народиться той син,

о колисочку повісь

На кущі калини.

Бо калини — оберіг

Й вбереже дитину

Від хвороб й загину!

Дівчинка

Ви послухайте удвох,

Бо й я знаю дещо!

Як про калину зазвучить

Колискова пісня,                                

Той й вона, як

Збереже дитя!

(виконується пісня «Кущ калини»)

Дівчинка. 

А можна я вдягну собі

З калини оберіг?                                      

Ось і сорочку вишили мені —

Це також кажуть, оберіг!

Баба.

Так, сорочку – вишиванку

Мали всі дівчатка і жінки,

Щоденно радо одягали

І на роботу, і в святки.

Дівчинка

Та не лише жінки її носили,

Ходили у вишиванці і чоловіки,

Бо вишиванки ці красиві,

Великі чари затаїли

У вишивці своїй.

Рукава вишиті й поділ

Від лиха берегли і руки, й ноги,

Щоб руки сильні хліб ростили

Й не знали втоми ноги.

Хлопчик.

Ідіть, дівчатка,  сядьте.

Послухайте ви нас!

Загадкою почнемо

Й звертаємось до вас,

Розмова тут триває

Про річ, що кожен день

У руки потрапляє

Вранці, ввечері і вдень?

(Дівчатка відгадають, що це рушник)

Хлопчик

Мабуть не нечепури,

Якщо ви відгадали 

Що це святий рушник!

Хлопчик

Як тільки народились ми

Рушник до нас на варті став

Давайте лиш згадаємо

Скільки в нього різних справ:

Безліч в хаті рушників

І кожен службу нам служив,

І кожен назву сам носив!

Дівчинка

Личко рано витираємо,

То цей ми рушничок

Утирачем називаємо.

Зі столу витерти нам треба

В стирачеві є потреба!

Стіл накрити в хаті хочеш,

Ти настільник взяти можеш!

(звучить пісня про рушник)

Дівчинка

Пам'ятайте, друзі!

Все життя рушник нас супроводить!

Як народився ти — то на рушник кладуть.

До армії підеш — матуся рушника подасть,

А як сватів зашлеш – рушник пов’яжуть там.

Весілля буде в вас — рушник розстелять друзі,

Помремо ми - то до могили

на рушникові нас опустять…

Баба.

Зачекай, не поспішай!

Треба розказати,

Що вишивані значки

Повинні означати.                                     

Дівчинка

Не для краси й розваги

Матусі вишивали на кінчиках рушник,

Щоб нашу хату він беріг

Від лиха злого й домовика старого!

Хлопчик.

Як зозулю мати сяде вишивати,

Значить щастя й долю гарну,

Буде діточкам бажати!

А калина – знак краси

Й вроди для дівчаток,

А кривульки – знак води,      

Щоб були здорові всі й багаті!

Дівчинка

Як пошиє мати ліній й лінійок багато,

То бажає від душі,

Щоб жили ми довго-довго ,

В мирі, радості та щасті .

Хлопчик

Дуба мати сяде вишивати –

Це знак горя є завжди,

Знак великої біди, що була у хаті.

Це знак сили для сім’ї,

Щоб горе здолати!

Баба.

Пошли вам, Боже, маленьким дітям,

Щастя й здоров’я на довгі літа!

Щоб виростали розумні та сильні,

Душею чисті та серцем вільні!

(потім піднімаються зі своїх місць Горе,

Зле Око, Злий Дух та Володарна Темних Сил).

Горе.

Ось тобі скажу, що я, Володарко моя!

Більш не буду Горем я!

Краще до людей піду,

Може щастя й я знайду!

Зле Око.

Ось вам думочка моя:

Злим не буду більше я!

Скрізь, де тільки подивлюсь,

Всім я радо посміхнусь,

Вам не буде вже біди,

Добре буде всім завжди!

Як пильнуєте ви обереги всі,

То живіть довіку в мирі та красі!

Злий Домовик,

Як, Володарко, тепер ти не верти,

Духу злого вік тобі тут не знайти!

Буду сіять радість і тепло.

В кожне місто і мале село:

У кожен дім, у кожнеє вікно!

То ж прощавай і ніколи вже не клич мене,

А вас нехай усяке зло мине,

Ви погано вже не згадуйте мене!

Володарка.

І що ж робитиму тут я одна?

Така вже доля певно і моя:

Залишу темпі сили назавжди,

Мир, світло й радість людям

Тепер я буду вічно берегти!

Баба.

Шановні, друзі!

Добра і радості,

Щастя й здоров'я,

Бажаємо вам від душі.

(На закінчення свята учні виконують пісню « Живіть допоки живеться   »)