31 січня 2022 р.
Українська мова (читання)
Вітаю!
Уроки онлайн о 10.00 год за посиланням
https://meet.google.com/hyh-bgst-wjx
КРОК 1. ПОЗНАЙОМСЯ З ПИСЬМЕННИЦЕЮ
Олена Касьян народилася 21 листопада 1970 року
у Львові. Вірші писала зі шкільних років. Самостійно навчилася грати
на гітарі. Навчалася на режисерському відділенні Львівського
культурно-просвітницького училища. Записала чотири альбоми авторських пісень. Вона
є авторкою багатьох дитячих книжок. Після шести років боротьби
з важким захворюванням пішла з життя 14.07.2019.
https://www.youtube.com/watch?v=CoBDDXTfxP8&t=82s | або за посиланням
Наші «мрії»,
наші «бажання»… Більшість
із нас тісно пов’язують ці поняття. І справді, мріючи (тобто, уявляючи, розмірковуючи),
ми так чи інакше звертаємося до бажань. Бажаючи, ми починаємо
обмірковувати свої потреби і намагаємося уявити здійснення задуманого. Тож мрії
та бажання — поняття споріднені, але є між ними й відмінності. У чому ж вони полягають і
чому краще розмежовувати сферу мрій і сферу бажань? Спробуємо це з’ясувати. Мрія — уявний образ чогось дуже важливого,
бажаного й цінного, проте недоступного зараз. Бажання
— переживання, відчуття, які пов’язані з усвідомленим прагненням діяти,
спонукають здійснювати певні вчинки. Зазвичай
поняття мрії трактується як більш піднесене, порівняно з бажанням. Бажання — це щось
приземлене. Бажання проявляється в певний момент: ми бажаємо отримати щось “тут
і зараз”. Мрія ж пов’язана з віддаленим майбутнім. Є мрії, які захоплюють цілі покоління та
радикально змінюють життя мільйонів. |
НАЙБІЛЬША КАЛЮЖА
(за оповіданням Олени Касьян)
Дощ
періщить і періщить. Я дивлюся з вікна, як посеред двору утворюється велика
калюжа.
— Мамо, а коли мені можна буде
гуляти?
— Поглянь лише, що там коїться.
Бракувало нам нової застуди.
Я зараз вийду ненадовго. Почитай
книжку. Подивися телевізор.
А я
вже і почитала, і подивилася, і навіть намалювала одну гарненьку принцесу. Мама
повертається, і в руках у неї великий пакунок.
І ось я вже стою перед дзеркалом у
чудових гумових чобітках.
Я виходжу
надвір і заходжу на саму середину велетенської калюжі. На балкон виходить моя
мама й гукає:
— Поліно, зараз же вийди з
калюжі! Вода холодна!
А я
думаю, ну як же можна вийти з такої гарнесенької калабані?
— Я не можу, мамо! Я зовсім не
можу вийти з калюжі. І в мами відразу якось змінюється голос:
—
Як не можеш? Тобі зле, Поліно? Щось болить? Стій, не рухайся! І я хочу сказати,
що мені дуже добре, і нічого в мене не болить.
Але за хвилину мама вже вибігає з
під’їзду, просто в хатніх капцях, у поспіхом
накинутому пальті. І біжить до мене через увесь двір. Вона заходить у калабаню
й підхоплює мене на руки:
— Що трапилося, дівчинко? Що
таке?
І ми дивимося вниз і бачимо, що в мами
геть мокрі ноги і навіть капців з-під води не видно.
І мама
несе мене до під’їзду, а я обіймаю її за шию й думаю: "Треба й мамі купити гумові чобітки. Тоді ми
зможемо разом стояти в усіх калюжах. А то вона так геть застудиться. Чудо моє
горохове!".
- Чого хотілося головній героїні на початку оповідання? Розкажи.
- Хто допоміг дівчинці здійснити це бажання? Прочитай, як саме.
- Чому мама вибігла в капцях до донечки? Про які риси характеру мами свідчить цей вчинок?
- Як можуть розвиватися події далі?
Склади продовження й розкажи.
Математика
1. Розв'яжіть задачі с. 146 № 6, 7
2. Самостійна робота
- с. 147 № 8
№ 2
71 + 9 = 63 - 8 =
24 + 8 = 35 - 6 =
90 - 3 = 50 - 34 =
12 + 32 = 77 + 5 =
Немає коментарів:
Дописати коментар